План проведення консультацій для педагогів на 2016 – 2017 навчальний рік

Дошкільна освіта і глобалізація (пріоритетні напрями виховання дошкільнят) вересень вих.-методист

Макарова В.І.

Сучасні підходи до планування вересень вих.-методист Тарасенко В.С.
Сучасні підходи до проведення занять жовтень вих.-методист

Макарова В.І.

Інклюзивна освіта жовтень вих.-методист Тарасенко В.С.
Національно-патріотичне виховання в українському дитячому садочку грудень вих.-методист Тарасенко В.С.
Як розвивати музичні здібності дитини грудень вих.-методист Тарасенко В.С.
Формуємо позитивний імідж ДНЗ січень Солодовник О.О

завідувач

Комунікативна культура педагога- запорука успіху лютий вих.-методист

Макарова В.І

Розвиток мовлення дітей-логопатів засобами фольклору березень вих.-методист Тарасенко В.С.
Курс на здоров`язбережувальні технології квітень інст. З фізк.

Власенко О.В.

Як підготовлений наш випускник травень Солодовник О.О.

завідувач

До педради «Інформатизація освітнього середовища – спосіб підвищення ефективності педагогічного процесу»
Комп`ютерна грамота? Інформаційна культура! жовтень вих.-методист

Макарова В.І.

Використання ІКТ в роботі з дітьми-логопатами листопад вих.-методист

Тарасенко В.С.

Мультимедійна презентація  як інструмент мульттерапії листопад Солодовник О.О.

завідувач

Комп`ютерна грамота? Інформаційна культура! жовтень вих.-методист

Макарова В.І.

Використання ІКТ в роботі з дітьми-логопатами листопад вих.-методист

Тарасенко В.С.

Мультимедійна презентація  як інструмент мульттерапії листопад Солодовник О.О.

завідувач

До педради «Аспекти педагогічної діяльності щодо підвищення ефективності мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку»
Мовленнєва компетенція – засобами гри січень вих.-методист

Макарова В.І.

Проблеми з мовленням? Подбаймо про мотиви. січень Волохова Н.І. вихователь
Умови розвитку мовленнєво компетентної дитини раннього віку лютий вих.-методист Тарасенко В.С.
До педради «Підсумок роботи за рік»
Використання різних елементів спорту в фізкультурно-оздоровчій роботі березень вих.-методист

Макарова В.І.

Організація освітнього процесу в контексті формування у дошкільників ціннісного ставлення до власного здоров’я квітень інструктор з фізкультури Власенко О.В.

Січень

Мовленнєва компетенція засобами гри

Як відомо, дитина не народжується з готовим мовленням. Оволодіння мовою – це складний процес, розвиток якого залежить від багатьох факторів. Формування у старших дошкільників умінь користуватися мовними засобами у процесі сприймання і продукування текстів усної форми – провідне завдання у навчанні дітей зв’язного мовлення. Набуття дітьми елементарної лінгвістичної освіти має тісно пов’язуватись з опануванням основних рис мовленнєвої культури, що передбачає вміння комплексно застосовувати мовні та немовні засоби з метою комунікації.

Ігрова компетенція – це сформованість у дітей ігрових дій, ініціативність, їхня самостійність в ігровій діяльності; творче відображення реальних і казкових ситуацій; ініціювання і розгортання ігрового задуму й сюжету гри; вміння об’єднуватись з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань; дотримання норм та етикету спілкування.

Мовленнєво-ігрова компетенція – це комплексна характеристика особистості, полікомпонентний утвір, чинниками якого виступають діалогічна, монологічна, когнітивно-мовленнєва, виразно-емоційна, оцінно-етична, театрально-ігрова та ігрова компетенції.

Критеріями діалогічної компетенції виступили: кількість діалогічних єдностей, вміння будувати діалог, трилог, полілог, функціональні типи діалогу, виражальні засоби мовлення; критеріями монологічної компетенції було обрано: вміння будувати різні типи розповідей, кількість речень у тексті розповіді, типи речень (прості, поширені, складні), наявність образних виразів у тексті розповіді; критеріями ігрової компетенції стали: вміння дітей пояснити гру, самостійність та ініціативність в організації ігор, розгортанні дітьми ігрового задуму, сюжету гри, творче відображення реальних і казкових ситуацій, вживання дітьми формул мовленнєвого етикету під час спілкування у грі (формування мовленнєвого етикету у грі).

Формуємо позитивний імідж ДНЗ

Формування іміджу є першим кроком для побудови сучасного дошкільного закладу. Ініціатива закладу мати свій особистий образ, власне обличчя – запорука успішності. З поняттям іміджу тісно пов’язана також репутація закладу, яка утримується в масовій свідомості тривалий час. Добра репутація є результатом процесу побудови стійкого іміджу. Формування іміджу – це процес під час якого створюється певний спланований образ на основі наявних можливостей і ресурсів. Позитивний імідж – це не лише добрі слова, але й постійна наповнюваність груп, приток батьків, розвиток соціального партнерства і цілком конкретні матеріальні інвестиції. Саме тому кінцевою метою формування є підвищення конкурентноздатності навчального закладу.

Кожен батько хоче вибрати найкращий освітній заклад і згодом не розчаровуватися у своєму виборі. З іншого боку, кожен керівник та його педагогічний колектив мріють, щоб їхній заклад виокремлювався з-поміж інших, викликав бажання влаштовуватись на роботу або відвідувати саме його.

Створення позитивного іміджу ДНЗ передбачає співпрацю з педагогами, батьками, вихованцями і громадськими організаціями. Головними суб’єктами формування іміджу навчального закладу є його керівник, педагоги і працівники, а також, у силу зворотнього зв’язку, різні соціальні групи, зацікавлені у наданні освітніх послуг.

До цих груп належать:

–  діти та їх батьки;

–  працівники установ додаткової освіти, що надають освітні послуги паралельно з навчальним закладом (секції, гуртки);

–  педагоги початкової школи, що приймають випускників.

Батьки вихованців – одна з найбільш складних категорій, оскільки вони, з одного боку, намагаються покласти на дошкільний заклад всю повноту відповідальності за виховання й навчання дитини, з іншого боку, надзвичайно причепливі до всіх процесів, що відбуваються у закладі.

Відсутність поставленої роботи з батьками позначається на навчанні дітей, їхній поведінці, створює конфліктну атмосферу між педагогами й батьками.

Для формування позитивного відношення батьків до роботи дошкільного закладу доцільно використовувати наступне:

–  відкриті заняття із запрошенням батьків або за їхньою участю;

–  виховні заходи за участю батьків – концерти, свята , конкурси;

–  традиційну форму – батьківські збори, на яких не просто вирішувати якісь господарські проблеми, але й інформувати батьків про сутність процесів, що відбуваються в закладі, про ресурси і перспективи розвитку;

–  проведення просвітницьких заходів, тобто лекцій, семінарів, що стосуються психолого-педагогічних методик, у тому числі, сімейного виховання;

–  консультації практичного психолога для допомоги у розв’язанні кризових станів;

–  створення єдиної й мобільної системи інформування батьків про процеси, які відбуваються в закладі, про всі новини через Інтернет-сайт, або через постійно обновлювані тематичні дошки оголошень.

Дуже великий ефект має надання батькам в автоматичному режимі повідомлень про відгуки педагогів тощо. Це різко підсилює рівень компетентності батьків й утягує їх у навчальний процес. Якщо раніше батьки цікавилися успіхами й проблемами дитини час від часу, то після запровадження такої автоматичної системи приділятимуть цьому постійну увагу; розвивати різні форми батьківського самоврядування й зацікавленого підключення до життя закладу (піклувальна рада, рада з організації харчування.

Грудень

Як розвивати музичні здібності дитини

Музика для малюка – чарівний світ радісних почуттів і переживань. Але цей світ лише тоді стане зрозумілим і близьким, коли в дитини будуть розвинуті музичні здібності й насамперед музичний слух та емоційна чутливість. Чи можна розвинути музичні здібності у дітей? Які види художньої діяльності найбільш доступні дошкільникам? Коли і як прилучати малят до музики?

Що ж, знати це справді дуже важливо. На думку вчених, музичний розвиток починається дуже рано. Розвиток музичних здібностей може здійснюватися в різноманітній діяльності, яку організує з дитиною дорослий: під час занять співами, ритмікою, танцями, слухання музики, гри на інструментах. Насамперед треба розвивати емоційну чутливість до музики, що починається з уміння сприймати контрастний настрій (характер) пісень та інструментальних п’єс. Усі діти виросли під колискову музику. Вона заспокоювала, заколисувала, створювала приємний стан. Під мамин спів дитина спокійно засинала і, як правило, міцно спала. Ось ви ввімкнули програвач чи магнітофон. Подивіться, як поводиться дитина під час слухання музики, чи захоплена вона твором, який слухає. Про це можна судити за її позою, рухами, мімікою, жестами. Уже в дошкільні роки у дитини з’являються улюблені твори, вона хоче їх слухати, радіє, коли вони звучать. Маля захоплює звучання власного голосу чи музичного інструменту. Йому потрібна різна музика: весела, сумна, повільна, швидка тощо. Дитина 4-5 років може визначити жанр музичного твору. Можна запропонувати послухати декілька п’єс П.І.Чайковського: «Нова лялька» і «Хвороба ляльки» з «Дитячого альбому». «Послухай уважно музику, – кажете ви, – подумай, яка вона, про що може розповісти». Реакція на музику в цьому віці дуже безпосередня, дитина звичайно правильно визначає її характер. Щоб посилити сприймання музичного твору, можна використовувати музику як фон при розгляданні художньої картини або слуханні казки, при малюванні чи ліплені. Чим частіше звучить музика, доступна дитині, вдома, тим більше шансів виховати в малюка любов до неї.

Національно-патріотичне виховання в українському дитячому садочку

Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується.

В. О. Сухомлинський

Метою національно-патріотичного виховання є сприяння вихованню у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній діяльності центрів патріотичного виховання молоді (Указу Президента України № 616/2008 від 03.07.2008р).

    Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Якщо розглядати патріотизм через поняття “ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

  • ставлення до природи рідного краю, рідної країни.
  • ставлення до людей, які живуть в рідній країні;
  • ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;
  • ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

У дошкільників поступово формується «образ власного дому» з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття «батьківського дому»лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Наступний етап – виховання любові та приязного ставлення до свого рідного села.

Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам’ять.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця та ін. Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх (“Хто більше назве країн”, “З якої країни гості”, “Чия це казка”, “З якої країни ця іграшка”), у вправах типу “Із різних назв країн визнач нашу країну”, “Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, “Як написати адресу на конверті” тощо. Діти повинні знати назву столиці нашої Батьківщини, її визначні місця. Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі – все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну – художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). Необхідно на конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з “характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).

У народі кажуть: добрий приклад – кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями. Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з’явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми “Праця твоїх батьків”. На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам’яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів – захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

Проведення цільових спостережень за станом об’єктів в різні сезони року, організація сезонно? праці в природі, посів квітів, овочів, посадка кущів, дерев та інше;

Організація творчої, продуктивної, ігрової діяльності дітей, в якій дитина проявляє співчуття, турботу про людину, рослинах, тварин в різні сезони року у зв’язку з пристосуванням до нових життєвих умов і щодня, за необхідності.

Для більш ефективної роботи по вихованню патріотизму дошкільнят необхідні наступні педагогічні умови:

  1. Оточення в дитячому садку і в родині.
  2. Тісна співпраця вихователів дитячого садка з членами сім’ї.
  3. Підготовленість педагогів і батьків до вирішення проблем виховання патріотизму дітей.

Евристична середовище характеризується насиченістю позитивними емоціями і є для дитини полем для прояву творчості, ініціативи, самостійності.

Тісна співпраця вихователів дитячого садка з членами сім’ї виражається у встановленні довірчих ділових контактів з сім’ями вихованців; забезпечення батьків мінімумом психолого-педагогічної інформації, навчанні їх способам спілкування з дитиною; забезпеченні регулярного взаємодії дітей, вихователів та батьків; залученні членів сім’ї в педагогічний процес; створення в дитячому садку і сім’ї предметної розвиваючого середовища.

Підготовленість педагогів до здійснення процесу формування патріотизму передбачає наявність у них відповідного рівня професійної компетентності, професійної майстерності, а також здатності до саморегуляції, самонастрою на рішення поставлених завдань.

До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися такі класики педагогічної науки, як Г.Сковорода, К. Ушинський, О.Огієнко, С.Русова, А.Макаренко, В.Сухомлинського, Г. Ващенко та інші видатні вчені.

Особливо цінною для сучасної практики є педагогічна спадщина талановитого українського педагога-гуманіста, педагога-новатора і філософа В.Сухомлинського. Запропоновані ним форми і методи освітнього впливу на дитячу особистість актуальні й тепер. Він вбачав пріоритет у формуванні нового покоління свідомої молоді, вихованні справжніх патріотів, що по-справжньому люблять Батьківщину, горді за свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє.