Виховуємо громадянина. Морально-правові аспекти вихованості

   Виховання громадянина і патріота, який знає і любить свою Батьківщину, – завдання особливо актуальна сьогодні не може бути успішно вирішена без глибокого пізнання духовного багатства свого народу, освоєння народної культури. Процес пізнання і засвоєння повинен починатися як можна раніше, як образно говорить наш народ: «З молоком матері» дитина повинна вбирати культуру свого народу через колискові пісні, потішки, пестушки, ігри – забави, загадки, прислів’я, приказки, заклички, казки, твори народного декоративного мистецтва. Тільки в цьому випадку народне мистецтво – це затьмарена джерело прекрасного залишить в душі дитини глибокий слід, викличе стійкий інтерес. Краса рідної природи, особливості побуту російського народу, його всебічний талант, працьовитість, оптимізм постають перед дітьми жваво і безпосередньо у творах народних майстрів.

    Народне мистецтво, включаючи всі його види, володіє великими виховними можливостями. Воно несе в собі величезний духовний заряд, естетичний і моральний ідеал, віру в торжество прекрасного, у перемогу добра і справедливості. Народне мистецтво дозволяє залучати дітей до духовної культури свого народу, частиною якої воно є.

   Слухаючи твори усної народної творчості, знайомлячись з народною музикою, розглядаючи вироби декоративного мистецтва народних майстрів, діти набувають нові знання про життя, про працю людей, про те, що цінує народ в людині, а що засуджує, як розуміє красу, про що мріє. Діти знайомляться з художнім мовою творів, в результаті чого збагачується і їх власну творчість, яскравіше і образніше стає мова за рахунок засвоєння порівнянь, епітетів, синонімів і інших, наприклад, «добрий молодець», «красна дівиця», «ясний сокіл», «малі детушки».

   На основі знайомства з народним мистецтвом діти вчаться розуміти прекрасне, засвоюють еталони краси (словесні, музичні, образотворчі). Пізнаючи твори народного мистецтва, діти засвоюють мудрість народу, його духовне багатство, доброту, життєлюбність, віру в справедливість, необхідність сумлінної праці, поваги до людини, бережливе ставлення до природи.

   Заняття художньою творчістю на основі народного мистецтва сприяють задоволенню потреби дітей в самоствердженні. Якщо у дитини добре виходить виконання народної пісні, танцю, якщо він може розповісти народну казку, потешку, згадати до місця прислів’я, створити візерунок за мотивами народного розпису, то він відчуває себе впевнено серед своїх однолітків.

   Усна народна творчість, що включає в себе велику кількість жанрів: казки, прислів’я та приказки, забавлянки, частівки, колискові і т. д., – це неоціненне багатство кожного народу, величезний пласт культури як національної, так і світової , показник здібностей і таланту народу. Щоб максимально досягти виховного ефекту з допомогою усної народної творчості, важливо не тільки, щоб воно було представлено різними жанрами, але і максимально було включено в усі життєві процеси дитини в дитячому саду, під всі види дитячої діяльності, наскільки це можливо.

   Значний моральний, естетичний потенціал закладений в російських народних прислів’ях і приказках. Їх можна назвати своєрідною енциклопедією етичних уявлень російського народу. У прислів’ях і приказках містяться погляди на світ, природу, суспільний устрій, а головне, ставлення народу до навколишньої дійсності й уявлення про своє місце на землі, його ціннісні орієнтації.

   Прислів’я та приказки – особливий вид усної поезії, століттями шлифовавшейся і вбрала в себе трудовий досвід численних поколінь.

   Прислів’я широко побутують в українській мові і в даний час. Недарма в народі кажуть: «Прислів’я повік не сломится». слід ширше використовувати прислів’я і приказки в моральному, естетичному вихованні дошкільнят, так як з їх допомогою можна сформувати моральні ідеали, розуміння прекрасного і потворного, естетичне бачення світу.

    У прислів’ях міститься багато повчального. Оскільки прислів’я та приказки, як втім і інші твори усної народної творчості, володіють емоційною насиченістю, без чого неможливо уявити жоден твір усної народної творчості і його сприйняття, то робота над ними передбачає одночасно інтенсивну роботу розуму і почуття, і певні зусилля над собою в осягненні сенсу сказаного, що є досить важливим у морально-естетичному вихованні. Причому, моральним є те, що має естетичну цінність не зовнішню, а внутрішню, що особливо значимо для духовного розвитку людини. Недарма в народі кажуть:

«По одягу зустрічають, а по розуму проводжають».

Це дуже добре видно на прикладі прислів’їв про користь знань, вчення про розум:

«Коротко та ясно, від того і прекрасно»;

«Не червона книга листом, а красна розумом».

Прислів’я та приказки, як і інший жанр усної народної творчості, художніх образах зафіксували досвід прожитого життя у всьому його різноманітті і суперечливості.

Вони присвячені тому, як і чому вчити і виховувати:

Не вчи неробства, а вчи рукоділлю;

Навчання в щасті прикрашає, а в нещасті утішає;

показують особливості праці та побуту, насамперед селянського:

Ріллю орють там руками не махають;

Жнуть поле в пору.

виникнувши під впливом вражень від роботи на землі, зафіксували деякі прикмети, що показують спостережливість хлібороба:

Овси і льони у серпні дивись;

виражають ставлення до праці:

Справі навчитися – завжди пригодиться;

Всяке вміння працею дається;

Цілий пласт прислів’їв присвячений родині, материнської любові.

З глибокою повагою прислів’я говорить:

Немає такого дружка, як родима матінка.

Тому прислів’я служать могутнім засобом ознайомлення дітей дошкільного віку з навколишнім, засобом «соціалізації», прилучення їх до витоків рідної культури.

Велике значення прислів’я і приказки мають для трудового виховання. Багато з них присвячені праці:

Справі – час, потісі – годину;

Без праці не виймеш рибку зі ставка;

а також різних сторін трудової діяльності. Вони виражають шанобливе ставлення до неї та до людей праці, в них дається висока оцінка трудового вміння і в той же час суворо засуджується лінь:

Праця людину годує , а лінь псує;

прислів’я та приказки підсміюються над лінивими:

Пропусти літо, та в ліс по малину.

Народні прислів’я попереджають, що будь-яка справа вимагає зусиль з боку людини:

Хочеш їсти калачі – не сиди на печі.

Через прислів’я та приказки, присвячені праці і трудового людині, у дітей старшого дошкільного віку формується позитивне ставлення до трудової діяльності, розуміння важливості праці в житті людини і через його морально-естетичну оцінку розуміння необхідності праці та шанобливе ставлення до його результатів.

Колосальний вплив прислів’я та приказки впливають на формування любові до рідного краю, дбайливого ставлення до того, що людину оточує і близько йому з моменту народження, тому що велика їх кількість з почуттям глибокої любові говорить про Батьківщину:

З рідної землі – помри не злазить;

Рідна сторона – мати, чужа – мачуха

Прислів’я та приказки звертають увагу на важливість фізичного виховання дітей, перш за все, формування активного, здорового способу життя дітей через той морально-естетичний потенціал, який в них закладений, так як багато з них пропагують здоровий спосіб життя:

Бережи сукню знову, а здоров’я змолоду;

Пий воду – вода ума не мутить;

Здоров’я всьому голова, найдорожче;

Прислів’я і приказки можуть мати величезний вплив на розвиток розуму. Як правило, в них, крім добре видимого, існує і прихований, непомітний при першому знайомстві з ними, внутрішній сенс, щоб зрозуміти який, необхідно подумати, залучити весь свій досвід і знання.

Образність прислів’їв і приказок, вміння народу образно описати предмет, дати йому яскраву характеристику, вміння творчо використовувати слово є досить важливим у формуванні уяви дітей дошкільного віку.

Таким чином, вплив усної народної творчості на формування особистості дитини незаперечна, тому можливо і необхідно широко використовувати прислів’я і приказки, загадки, колискові пісні, потішки, казки й у педагогічному процесі дитячого садка, і в сім’ї.

Прислів’я та приказки

Молодший дошкільний вік:

Грудень рік кінчає, зиму починає.

Вода з гір потекла, весну принесла.

Поспішиш – людей насмішиш.

Любиш кататися – люби і саночки возити.

Скінчив діло – гуляй сміло.

Серпень – вінець літа, врожаю государ.

Вересень – листопадник, золоте літо.

Жовтень, березень: то плаче, то сміється.

маленький, та молодецький. …

Середній дошкільний вік:

Мийся частіше, води не бійся.

Бережи ніс у великий мороз.

Нудний день до вечора, коли робити нічого.

У матері – дитя, а в кішки – котя, всякому мило своє дитя.

Старший дошкільний вік:

Птах сильний крильми, а людина друзями.

Людина без друзів, що дуб без коріння.

Людина без друзів, що сокіл без крил.

Не милий світ, коли друга немає.

Хороший друг – цінніші скарби.

Міцну дружбу і сокирою не розрубиш.

Не краса красить, а розум.

По платтю зустрічають, по розуму проводжають.

Не соромно мовчати, коли нема чого сказати.

Чому дитину вчиш, то від нього отримаєш.

Не вчи рибу плавати.

Коли хочеться багато знати, не треба багато спати.

На що клад, коли в сім’ї лад.

При сонечку тепло, при матері добро.

Сир калача біліше, а мати всіх друзів миліше.

Батьки працьовиті діти не ледачі.

Білі руки чужі труди люблять.

Праця людину годує , а лінь псує.

Навчання – краса, а не навчання – сухота.

Батьківщина – мати, умій за неї постояти.

Рідна сторона – мати, чужа – мачуха.

Основні принципи роботи сім’ї в трудовому виховання і дітей

  Для того щоб дитина вміла все робити, її необхідно привчати до праці з малих років. Тільки правильне виховання допоможе вам виростити працьовиту людину, яка не боїться ніякої роботи. Трудове виховання дітей у сім’ї є одним з найважливіших спектрів виховання в цілому. Саме тому ви повинні чітко розуміти, що навіть маленьку дитину можна навчати найпростішим трудовим завданням. Багатьох батьків цікавить, з якого віку можна починати займатися трудовим вихованням дітей у сім’ї.

Початок трудового виховання

    Вже в два-три роки малюк повинен розуміти, що йому потрібно допомагати батькам. У цьому віці його трудове виховання полягає в тому, щоб вчитися самостійно збирати за собою іграшки. Багато батьків шкодують дітей і роблять все за них. Це в корені неправильно. У такому випадку вже в самому маленькому віці діти починають лінуватися і звикати до того, що за них все зроблять. Щоб такого не сталося, дітей треба змушувати і вчити трудової дисципліни. Звичайно, не варто кричати і лаятися. Просто потрібно пояснювати, що мамі й татові потрібно допомагати, а в кімнаті має бути порядок. А оскільки він вже дорослий хлопчик (дівчинка) значить, потрібно самостійно прибрати за собою. Якщо дитина не слухає, поясніть їй, що поки вона не прибере, то, наприклад, не буде дивитися мультики. Адже тато і мама не сідають відпочивати, доки не виконають свої обов’язки по дому.

Рівноправність в трудовому вихованні

    До речі, трудове виховання має бути однаковим і для хлопчиків, і для дівчат. Тому не варто вважати, що хлопців необхідно вчити чисто «чоловічий» роботі, а дівчаток — чисто «жіночої». Приблизно в трирічному віці діти починають цікавитися тим, що роблять в їх сім’ї. Не варто ігнорувати такий інтерес. Якщо дитина хоче мити посуд або пилососити — заохочуйте бажання. Звичайно ж, в такому віці, малюк не зможе зробити це досить якісно. Але ні в якому разі не лайте його, адже він так старається. Просто показуйте йому недоліки і кажете, що він розумник, але якщо наступного разу зробить без похибок, то буде ще більшим молодцем. Звичайно ж, трудове виховання увазі завдання, які дитині посильні за віком. Наприклад, якщо він хоче підмітати в хаті або ж копатися в городі, купіть йому дитячу мітлу або дитячі садові приналежності. З таким знаряддям праці йому легше буде впоратися і зробити те, що він хоче.

Не купуйте працю

    Коли дитина стає старше, їй можна давати складніші завдання, за які батьки будуть її заохочувати. Трудове виховання полягає в тому, щоб не примушувати дитину, а стимулювати її до роботи. Але це абсолютно не означає те, що батьки будуть купувати її працю. Звичайно, до таких методів теж іноді доводиться вдаватися, але тільки в тих випадках, коли малюк виконує відповідальну і важку роботу. В інших випадках йому потрібно пояснювати, що він є таким же членом сім’ї, тому він виконує функції нарівні з батьками, щоб вони могли більше відпочивати і проводити з ним час. Наприклад, можна привчити дитину завжди витирати пил, коли мама і тато займаються прибиранням. Ця робота не складна, але при цьому, малюк буде розуміти, що батькам без нього не обійтися і відчувати себе необхідним в сім’ї.

    Коли діти стають старшими, їх потрібно починати привчати до роботи на кухні. Звичайно ж, все потрібно робити під наглядом батьків. Також не радять давати дітям гострі і важкі ножі. Але це не заважає дати дитині ножик, щоб він порізав сир або ж роздрібнив овочі, які легко нарізати (наприклад, варену моркву). Під час приготування страви варто розповідати дитині, що саме ви робите, які інгредієнти потрібні і що вийде.

    Трудове виховання має бути для дитини не тягарем, а цікавим заняттям. Під час роботи по дому ви можете розповідати малюкові казки, перетворювати все в гру. Головне, щоб йому було приємно і цікаво допомагати своїм батькам.

Профілактика негативних наслідків стресу у дітей

Дорослій людині складно собі уявити життя без стресів і хвилювань. Але і діти переживають їх чимало. І на жаль, не завжди батьки з належною увагою ставляться до дитячих стресів.

Під стресом розуміється особливий стан людини, що виникає у відповідь на сильні негативні подразники.

Таким подразником може стати конфлікт з кимось із близьких, розумове або фізичне перенапруження, яке-небудь захворювання і так далі.

Стресовий стан проявляється і на психічному, і на фізіологічному рівні. Виражений стрес небезпечний тим, що завжди порушує не тільки звичну діяльність людини, але й прямо впливає на його здоров’я.

Прояви стресу у дітей

Стреси у дітей досить часто приймають за прояви вікових криз, ознаки загального захворювання, а іноді і просто через елементарну невихованість. Тому дуже важливо мати уявлення про ті ознаки, за якими можна запідозрити, що дитина знаходиться в стресовому стані.

Ці ознаки розрізняються в залежності від віку дитини.

0-2 року

  • виражені порушення сну;
  • дратівливість і знервованість;
  • втрата апетиту, відмова від годування.

2-7 років

  • підвищена слізливість, плаксивість, часте знижений настрій;
  • невмотивовані спалахи агресії, в тому числі спрямованої на самого себе;
  • знижена або занадто висока, порівняно зі звичайним станом активність;
  • виражені дитячі страхи;
  • негативні реакції на все нове – людей, ситуації, місця;
  • «повернення в дитинство» (дитина знову починає мочитися в штани, просить соску або пляшку, змінюється мова).

Причини стресів у дітей

Якщо доросла людина може легко назвати причину власного стресового стану, то діти рідко усвідомлюють, що з ними відбувається і чим це викликано. Основна обов’язок по виявленню причини стресу у дитини завжди лежить на батька.

Завжди важливо розуміти, що для того, щоб розібратися з ситуацією, треба дивитися на неї саме очима дитини – адже те, що для нас може бути повсякденними труднощами, для дитини виявиться серйозним чинником стресу.

Найбільш часто стрес у дітей виявляється в наступних ситуаціях:

  • тривала розлука з матір’ю чи іншим близьким людиною (для немовляти навіть добове відсутність матері – серйозний стрес);
  • розлучення батьків (навіть якщо він проходить цілком мирно);
  • часті конфлікти батьків;
  • смерть близької людини, улюбленої домашньої тварини;
  • ситуації фізичного або психологічного насильства;
  • пережита катастрофа, травма, хвороба;
  • проблеми в шкільному колективі (положення ізгоя, цькування і т. д.);
  • навчальна неуспішність;
  • поява нової дитини в сім’ї;
  • переїзд на нове місце проживання, зміна школи/дитячого садка.

Профілактика стресу у дитини

Незважаючи на те, що повністю захистити дитину від стресових ситуацій неможливо, можна робити певні зусилля, щоб психологічне напруження не зашкалювало.

Передусім, будьте уважні до сина або дочки, не списуйте з’явилися зненацька, нервозність, агресивність та інші поведінкові проблеми на невихованість або бажання зробити що-то вам на зло. В силу віку самоконтроль у дітей знижений, тому будь-яка стресова ситуація веде до того, що дитина втрачає контроль над своєю поведінкою. Будьте готові до уважного аналізу ситуації, готові чути дитину і відчувати його стан.

Намагайтеся захищати дітей від зайвої негативної інформації. Дитині зовсім не завжди потрібно знати про фінансові труднощі в сім’ї, сварки між родичами або відбуваються у світі аваріях і катастрофах.

Якщо ви знаєте, що ситуація, що відбувається в сім’ї, може стати стресом для дитини, обов’язково з’ясовуйте на доступній йому мові все те, що відбувається. Чому батьки розлучаються, в чому можуть бути труднощі в новій школі, як захворів дідусь – всі ці питання підлягають обговоренню, навіть якщо вам здається, що дитина не надає значення тому, що відбувається.

Вчіть дитину, що необхідно обов’язково давати безпечний вихід своїм негативним емоціям, будьте й самі готові вислухати і прийняти будь-які емоції вашого сина чи дочки, а не тільки позитивні. З ранніх років вчіть дитину відпочивати, розслаблятися і перемикати увагу з неприємних моментів на щось інше.

І нарешті, пам’ятайте, що стрес у дітей досить часто є проекцією стресу дорослого. Від того, наскільки успішно ви самі будете справлятися зі складними ситуаціями, залежить і те, як навчиться робити це дитина.

Обираємо іграшки для дітей

   Купувати іграшки для коханого чада – заняття не тільки приємне, але й надзвичайно відповідальне. Адже сьогодні дитячі іграшки – це не просто розвага, але і навчання, розвиток, навіть в деякому роді виховання. Правильно вибрана іграшка допоможе малюкові прогресувати, розвивати зір, слух, нюх і навіть логіку та розумові здібності!

   При покупці, перш за все, необхідно враховувати вік дитини. Перші іграшки повинні бути яскравими, різними за формою і за розміром. Бажано, щоб переважали жовтий і червоний кольори, саме їх дитина може розрізняти практично з самого народження.

   Для початку – кілька слів про те, які іграшки повинні бути в кожній оселі, де росте дитина, і чому:

   – Лялька – іграшка, яка ніколи не втратить своєї актуальності. Граючи з лялькою, дитина проговорює все, що відбувається в її житті, і це дуже важливо, тому що не можна розвинути мову дитини тільки на картинках і віршиках. До того ж, маніпуляції з ляльками добре розвивають дрібну моторику.

   – Мозаїка (пазли) має незамінний розвиваючий і діагностичний ефект. Чим точніше дитина навчиться робити композиції за зразком, тим менше помилок у неї буде під час писання.

  – Дуже корисні настільні ігри, де потрібно робити ходи, прослухати і виконати завдання. Вже 3-річний малюк прагне виконувати завдання і вступає в певний договір або угоду з партнерами по грі.

  – Іграшки-розмальовки з’явилися у продажу не так давно. Це м’які іграшки з приємного на дотик матеріалу, які розфарбовують спеціальними фломастерами. Розфарбовану іграшку легко помити, і вона знову готова до дитячої творчості. Якщо в процесі малювання проговорювати з дитиною, яким кольором вона розфарбовує спинку, носик, вушка, то можна поєднати два види вправ: в малюванні і в розвитку мови.

  – М’яч – один з найважливіших атрибутів спортивних занять і незамінний при мовних іграх типу “Їстівне – не їстівне”, формуючи навички мовного спілкування. Для мовних ігор добре підходять м’ячики не гладкі, а, наприклад, кошлаті, горбисті, які не викочуються і не випадають, і, крім того, вони мають масажний ефект.

   – Кубики – іграшка “на всі часи”, важко перелічити всі її розвиваючі можливості. Купуючи кубики, важливо враховувати рівень складності завдання, яке вони пропонують вирішити. Дитина до трьох років здатна скласти просту картинку (один предмет) з чотирьох кубиків. П’ятирічна може збирати жанрову картинку з декількома зображеними предметами або героями казок з дев’яти і дванадцяти штук.

   – Для розвитку фонематичного слуху, звукового сприйняття та аналізу в дитини повинні бути і музичні іграшки (не менше п’яти штук).

  До хороших розвиваючих іграшок відноситься:

  1. Сортери.
  2. Іграшки з магнітами – наприклад, ловля рибок, коли дитина повинна піднести магніт, що знаходиться на кінці “вудки”, до певного предмету або зображенні.
  3. Іграшки у вигляді побутових предметів – дитина спочатку спостерігає за батьками, як вони користуються певним предметом, а потім цей досвід переносить в гру, додаючи щось нове і цікаве для себе. Таким чином дитина вчиться грати, стає самостійною і пізнає світ навколо себе.
  4. Конструктори, які в ідеалі повинні бути декількох типів:

– з пластиковими деталями (Lego);

– дерев’яний, нескріплюючийся конструктор з основних геометричних форм;

– м’який, де потрібно шнурочками “зшивати” складові.

  У процесі гри розвиваються дрібна моторика, увага, зосередженість, координація рухів рук і очей.

   Ну і на останок. Не забувайте, що безпека – найважливіший критерій при виборі іграшки. Перш за все це означає використання безпечного матеріалу, міцність і гігієнічність виробу, тобто можливість його мити і прати. Тому іграшки краще купувати в спеціалізованих магазинах, в яких можна спитати відповідні сертифікати.

10 найважливіших іграшок для дітей від 2 років

  Вгадати ставлення дитини до тієї або іншої нової іграшки буває складно. У різному віці дитині подобаються певні іграшки.

  От дитина втрачала голову від пожежних машин, а через місяць для неї немає нічого кращого за пістолет і конструктор.

   Як же догодити дитині? Як вибрати з усього розмаїття саме ту іграшку, яка не лише зробить дитину найщасливішою на землі, а розвиватиме її та вчитиме? Прислухайся до наших порад, можливо, вони допоможуть тобі зробити дуже нелегкий вибір.

  1. Книжки – це найкорисніші іграшки для дітей. І часто вони – найулюбленіші. Книжки допомагають дитині навчитися фантазувати без допомоги іграшок, розвивають абстрактне мислення. Крім того, читаючи книжки дитині, ти розвиваєш її словниковий запас і зв’язне мовлення.
  2. Лялька або ведмедик. “Одушевлені” іграшки просто необхідні дитині. Навіть хлопчикам треба гратися ляльками, адже саме це, за словами психологів, допоможе їм легше адаптуватися до суспільства.

   Ляльок і звіряток треба використовувати для відпрацьовування побутових навичок: висаджування на горщик, вдягання-роздягання, годування.

  Граючись з “одушевленими” іграшками, малюк розвиває свою уяву та навчається спілкуватися.

  1. Розвиваючі. Купуй розвиваючі іграшки трохи заздалегідь і періодично пропонуй їх дитині. Якщо вона не грається, відклади іграшку на якийсь час і запропонуй пізніше.
  2. Конструктор. Більш корисної іграшки, ніж конструктор, не існує. Конструктори розвивають тривимірне мислення, фантазію, дрібну моторику, почуття симетрії, математичні навички й естетичне сприйняття світу.
  3. Набір для рольової гри. Рольові ігри допомагають дітям усвідомити своє місце в суспільстві. Тож неодмінно купи те, що дозволить дитині почуватись дорослою: посуд, праску, іграшковий телефон, набір інструментів, інструменти для лікаря.
  4. Маленькі іграшки. Ці іграшки необхідні для розвитку дрібної моторики. Намистинки, гайки, шурупи, ґудзики, іграшки з “кіндера” – корисні, але небезпечні для маленької дитини. Стеж, щоб дитина не проковтнула їх або не засунула в дихальні шляхи.
  5. Іграшка на радіокеровані потрібна дитині хоч би одна. По-перше, такою іграшкою малюк гратиметься довго – до 8 років щонайменше. По-друге, від неї він буде в захваті, крім того, це перше знайомство з технікою.

З такою іграшкою легко навчити дитину розрізняти право і ліво, верх і низ, швидше та повільніше. Літаючі іграшки на пульті розвивають просторове мислення малюка.

  1. Фарби, олівці, глина або пластилін. Ці іграшки розвивають моторику, фантазію, абстрактне мислення. Малюк повинен малювати – це прекрасна психологічна розрядка та відмінне розвиваюче заняття.
  2. Воєнні іграшки. Не всі батьки купують малюкам зброю, солдатиків, танки тощо. Батьки вважають, що ігри у війну зроблять дитину агресивною. Однак психологи стверджують, що внутрішня агресія, яка є в кожній людині, повинна мати вихід.

І воєнні ігри прекрасно для цього підходять. Якщо дитині не купувати пістолетів, вона їх зробить із палиці чи власного пальця.

  1. Іграшки для вулиці. Совочки, формочки для піску, вантажівки, відра, лопата для снігу, санки, м’яч, крейда – це необхідні іграшки для дитини, це запорука тривалої і захоплюючої прогулянки. І тут вже користь і для здоров’я, і для розвитку очевидна.

Права дитини у родині

Кожен член суспільства має права. Оскільки дитина є повноцінним членом суспільства, вона також має свої права, деякі особливості реалізації яких обумовлені виключно тим фактом, що її фізична та розумова незрілість потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист. В залежності від віку дитини, законодавством передбачено різний обсяг та механізми реалізації її прав. Повноцінний та дієвий захист прав дитини є обов’язком держави.

 Основним міжнародним документом, який регулює відповідне питання є Конвенція про права дитини від 20.11.89. В українському законодавства основними правовими документи з цього питання є – Конституція України, Сімейний кодекс України (далі – СК України), Закон України «Про охорону дитинства», Цивільний кодекс України (далі – ЦК України).

Пам’ятайте !

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

І.         Де я можу більше дізнатись про права своїх дітей?

  • Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю
    ООН 10.12.1948 р.
  • Конвенція про права дитини, прий­нята Генеральною Асамблеєю ООН 02.1989 р.
  • «Перші кроки». Посібник для почат­кового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str.Lonlon
  • Настільна книга для молоді «Твої права». Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.
  • Комітет сприяння захисту прав дитини, м. Київ, тел. 295-26-96.
  • Всеукраїнський комітет захисту прав людини, м. Київ, пров. Шевченко 13/21-в, к. 8, тел. 228-87-83.
  • Міжнародний Гуманітарний Центр «Розрада», тел. 234-83-68.

ІІ. Як реагує дитина на порушення її прав?

  • Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вонагрубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.).
  • Її турбує особиста безпека і любов до неї.
  • Вона часто буває в поганому наст­рої.
  • Може втекти з дому.
  • Може приймати наркотики або алко­голь.
  • Може робити спроби суїциду (зама­хуна своє життя).

III. Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

  • Пам’ятати що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почут­тя, бажання, думки,   потреби,   які потрібно поважати.
  • Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона знає телефони
    101,102,103,104, імена та телефони близь­ких родичів, сусідів.
  • Навчити її казати «НІ», навчити захи­щатися, вміти поводити себе безпечно.
  • Негайно припинити фізичну і сло­весну агресію по відношенню до неї та
    до інших людей,
  • Знайти час для щирої розмови з ди­тиною кожного дня. Ділитися з дитиною
    своїми почуттями і думками.
  • Пам’ятати про її вік та про те, що во­на має особисті особливості..
  • Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для
    неї доступними.
  • Залучати дитину до створення сі­мейних правил.
  1. Коли порушуються права ди­тини?
  • Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства
    або приниження.
  • Коли порушується недоторканість дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли дитину залякують.
  • Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї
    рішення.
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
  • Коли її особисті речі не є недоторканними.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
  1. Кожна дитина має право:
  • на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, мо­рального та соціального розвитку;
  • на захист здоров’я та медично-санітарне обслуговування;
  • на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків,
    або тих, хто забезпечує догляд;
  • на захист від жорстоких, нелюдсь­ких або принизливих для гідності люди­ни видів поводження чи покарання;
  • на захист від будь-якого покарання;
  • на захист від сексуальних домагань;
  • на проживання з батьками та на підтримання контакту з батьками у разі
    їх розлучення;
  • на вільне висловлювання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
  • на свободу думки, совісті, вірос­повідання;
  • на особисте життя, на недоторканність житла, на таємницю кореспонденції.

Режим дня дитини вдома

Вступ до дошкільного закладу, як правило, супроводжується психологічним дискомфортом для малюка. Це пов’язано не тільки із зміною добре знайомого родинного оточення на незвичне, а й з необхідністю звикати до нового розпорядку дня. Аби уникнути зайвих стресів у дитини та пом’якшити процес адаптації, батькам слід заздалегідь готувати дитину до відвідування дошкільного закладу.

Аби озброїти необхідними знаннями батьків, діти яких упер­ше підуть до дитячого садка, дошкільні заклади проводять дні відкритих дверей, організують індивідуальні бесіди з медичною сестрою та вихователями, розповсюджують інформаційні листки чи вивішують санітарні бюлетені на стенді. Саме тоді у пригоді стають матеріали про те, як дитина адаптується, як звикає до нового розпо­рядку дня та режиму харчування.

Настанови щодо розпорядку дня

З метою пом’якшення процесу адаптації дитини до умов дошкільного закладу батькам слід максимально наблизити розпорядок дня вдома до розпорядку дня у дошкільному закладі. Під розпорядком дня розуміємо раціональний розподіл часу протягом доби на сон та неспання.

Сон — життєво важлива потреба людини будь-якого віку. Він сприяє відновленню сил, затрачених в період неспання. Для дітей віком від двох років норма тривалості сну — 11-12 годин.

Під час неспання дитина розвивається і пізнає світ. Для того щоб вона розвивалась органічно, важливо розробити раціональний розпорядок дня, що враховував би вимоги до харчування, фізичної та розумової активності, відповідні до віку дитини. Зауважимо, що правильний розпорядок дня дає змогу:

  • дисциплінувати (сприяє дотриманню у порядку місця для гри, навчання тощо);
  • зміцнювати здоров’я;
  • формувати культурно-гігієнічні навички;
  • формувати навички здорового способу життя.

Складаючи розпорядок дня вдома, батькам слід урахувати такі вимоги:

  • при формуванні розпорядку дня важливо враховувати вікові особливості дитини та виділяти достатньо часу на сон;
  • призвичаювати дитину до розпорядку дня треба поступово;
  • дотримання запланованого розкладу має бути постійним і системним, не можна порушувати складений розклад;
  • до правильного розпорядку дня слід обов’язково включити дотримання санітарно-гігієнічного режиму;
  • необхідно достатньо часу проводити з дитиною на свіжому повітрі, створювати умови, що спонукають її до різноманітної рухової активності: допомагати дитині підніматися східцями на гірку та сходити з неї, переступати через перешкоди, вози­ти візочки, іграшкові автомобілі тощо.

Режим харчування вдома

Раціональний режим харчування сприяє зміцненню імунітету дитячого організму, нормальному росту та розвитку дитини. Такий режим харчування передбачає суворе дотримання часу прийомів їжі. Меню домашнього харчування має бути збалансованим та містити достатню кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, що сповна забезпечують енергетичні витрати дитячого організму.

Батькам слід привчати дитину:

  • перед прийомом їжі обов’язково мити руки з милом, витирати їх індивідуальним рушником, самостійно сідати на стілець та підсовувати його до столу;
  • під час прийому їжі охайно вживати тверду їжу; відламувати хліб маленькими шматочками, заїдати його рідкою їжею (суп, борщ тощо); самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки; не обливатись;
  • після прийому їжі користуватися серветкою, вставати зі стільця.

Важливо пам’ятати: коли дитина почне харчуватись у дитячому садку, необхідно буде відкоригувати режим харчування вдома, урахувавши поживну цінність їжі, що подається у дошкільному закладі, та часи прийому їжі.

Необхідні культурно-гігієнічні навички

Призвичаювання дитини до розпорядку дня вдома (а потім і в дитячому садку) потребує паралельного формування у неї культурно-гігієнічних навичок. Слід привчати дитину самостійно надягати колготи, штани, шапку, взуватися, знімати та охайно складати одяг. Необхідно подбати і про вміння малюка підтримувати чистоту навколо себе, бути охайним. Дитина має вміти користуватись носовичком; проситися на горщик, знати, де він знаходиться, та сідати на нього.

Аби дитині було комфортно, порадьте батькам обговорювати з дитиною правила розпорядку, пояснювати їй, що і як треба робити. При цьому важливо виховувати в дитини культуру поведінки, розвивати мовлення, вміння орієнтуватися у навколишньому світі:

  • привчати розуміти призначення й основні якості предметів побуту, називати їх (тарілка велика, маленька, глибока, мілка тощо), вчити розуміти і називати дії з предметами (з чашки п’ють, ложкою їдять тощо);
  • виховувати слухняність, пошану до дорослих;
  • заохочувати висловлювати прохання;
  • навчати словам ввічливості, привітанням.

Санітарно-гігієнічний режим вдома

У дитячому садку на дитину чекають умови, що відповідають санітарним нормам. Задля збереження здоров’я дитини батькам варто подбати, щоб і вдома члени родини неухильно дотримувалися санітарно-гігієнічного режиму.

Приміщення, в яких перебуває дитина (зокрема те, в якому вона спить), потрібно щодня добре провітрювати. Слід також регулярно проводити вологе прибирання, витирати пил, а іграшки чистити або мити з милом, якщо це можливо. Одяг дитини має відповідати її віку та погодним умовам.

Важливо, щоб посуд, з якого їсть дитина, завжди був чисто вимитим, їжа свіжою, щойно приготованою. Свіжі овочі та фрукти перед вживанням потрібно обдавати окропом для знищення патогенних мікроорганізмів.

У разі епідемії гострих кишкових інфекцій чи грипу батькам слід обов’язково дотримуватися порад санітарно-епідеміологічної станції.

Психологічний клімат у родині.

Легкість звикання до нового розпорядку дня багато у чому залежить від психологічного клімату вдома, м’якості і тактовності батьків, їхніх наполегливості та вміння заохотити дитину вийти за межі звичного, виконувати щось нове. Аби забезпечити емоційно сприятливе перебування дитини у родині, слід:

  • розмовляти спокійним тоном та не підвищувати голос на дитину;
  • не конфліктувати у присутності дитини;
  • спілкуватися з дитиною якомога більше;
  • сприяти спілкуванню дитини з однолітками;
  • стимулювати пізнавальну активність дитини;
  • дотримуватися правил поведінки, культури взаємин та зао­хочувати до цього дитину.

Орієнтований розпорядок дня дитини вдома

Час Пункти розпорядку Поради
7:30 – 8:00 Підйом, ранковий туалет, ранкова гімнастика разом з батьками Учіть дитину дотримуватись особистої гігієни, вмиватися, чистити зуби, мити руки з милом, користуватися індивідуальним рушником.

Привчайте до виконання простих вправ на різні групи м’язів. Наприклад, включайте до ранкової гімнастики легкий біг та стрибки — це сприяє розгальмуванню нервової системи після сну, формуванню правильної постави, викликає позитивні емоції тощо

8:00 – 8:30 Ігри У ранковий час грайте з дитиною в ігри малої та середньої рухливості
8:30 – 9:00 Підготовка до сніданку,сніданок Учіть дитину самостійно сідати на стілець та вставати з нього, підсовувати стілець до столу; їсти охайно, не обливаючись; після їжі користуватисясерветкою
9:00 – 10:00 Читання, ігри, слухання музики, малювання тощо Читайте вірші, казки, оповідання, пропонуйте дитині розглядати ілюстрації та обговорювати їх, відповідати на запитання, співпереживати героям творів тощо.

Удавайтеся до дидактичних ігор (пірамідки, втулки, шнурівки, будівельний матеріал тощо), учіть дитину класифікувати, серіювати, узагальнювати предмети за певними ознаками, складати з частин ціле тощо.

Привчайте слухати пісні, розуміти зміст, знати назву пісні, співати спільно з вами тощо. Учіть дитину малювати предмети та явища навколишньої дійсності, використовуючи фарби, олівці, фломастери; розрізняти і називати кольори тощо.

Чергуйте різні види діяльності

10:00 – 12:30 Підготовка до прогулянки,прогулянка Учіть дитину самостійно одягатися. Надягати колготи, штани, шапку, взуватися, знімати та складати одяг у відповідному місці.

Під час прогулянки грайте з дитиною в ігри різної рухливості (великої, середньої, малої), спостерігайте разом за природою, заохочуйте дитину до самостійної рухової діяльності

12:30 – 13:10 Підготовка до обіду, обід Вводьте до раціону дитини тверду їжу, вчіть їсти шматочки хліба і заїдати їх рідкою їжею (суп, борщ тощо), самостійно їсти ложкою з тарілки, пити з чашки
13:10 – 15:10 Підготовка до сну, сон Розкажіть дитині казку або заспівайте колискову, що заспокійливо впливає на дитину та сприяє розслабленню нервової системи і спокійному сну
15:10 – 15:30 Підйом, оздоровчі процедури Проведіть для дитини комплекс гімнастичних вправ на різні групи м’язів та вправи для формування стопи і постави, для загального зміцнення
15:30 – 15:50 Полуденок Привчайте дитину до самообслуговування
15:50 – 16:50 Ігри Грайте з дитиною у настільно-друковані дидактичні ігри — кубики, пазли тощо. Учіть складати картинки, послідовно відтворюючи події на них, поєднувати зображення за певними ознаками предметів тощо
16:50 – 19:00 Підготовка до прогулянки, прогулянка Привчайте дитину до самостійності, розповідайте їй про здоровий спосіб життя.

Обирайте ігри малої та середньої рухливості, надавайте дитині можливість самостійно гратися з іншими дітьми, спостерігати за навколишнім світом

19:00 – 19:30 Підготовка до вечері, вечеря Нагадуйте дитині про важливість гігієнічних процедур та правил поведінки за столом
19:30 – 20:30 Спокійні ігри з батьками,читання казок, перегляд дитячого мультфільму, бесіди Увечері перевагу надавайте спокійним іграм, перегляду дитячого мультфільму, читанню казок перед сном, спокійним бесідам з метою підтримання емоційного контакту з дитиною, дружніх взаємин тощо
20:30 – 7:30 Гігієнічні процедури, співання колискової, нічний сон Привчайте дитину до особистої гігієни та гігієнічних процедур перед сном.

Співайте колискову, щоб прискорити засинання дитини.

Шановні батьки!

Призвичаївши дитину вдома до розпорядку дня, подібного до розпорядку дня у дитячому садку, ви значно полегшите процес її адаптації до нових умов. Приділіть, будь ласка, цьому питанню належну увагу

Як поводити себе, ставши заручником терористів

Основні принципи поведінки у разі захоплення вас заручником:

–  Примиріться з тим, що ви перебуваєте під повною владою терористів, які завжди можуть вас убити.

–  Не падайте духом, до кінця надійтеся на сприятливе вирішення екстремальної ситуації. Пам’ятайте, що отримавши інформацію про захоплення заручників, правоохоронні органи вже почали діяти і вживають всіх необхідних заходів задля вашого звільнення.

Ваша стратегія – «прийняття та пристосування».

Ваша головна мета – вижити і зберегти фізичне й душевне здоров’я.

Ваше головне завдання – зберігати самовладання, самоконтроль і самоповагу.

Найбільш ефективний засіб, який ви можете вжити для свого звільнення – це зберігати спокій.

 

Основні правила поведінки у разі захоплення Вас заручником:

  1. По можливості якомога швидше опануйте себе, заспокойтеся, не піддавайтеся паніці, не допускайте істеричних проявів.
  2. Якщо вас поранено, намагайтеся не рухатися. Так ви зменшите втрату крові.
  3. Надайте допомогу і психологічну підтримку тим, хто слабший – пораненим, жінкам, дітям, особам похилого віку. Уникайте конфліктів при спілкуванні з іншими заручниками.
  4. Не ризикуйте своїм власним життям і життям оточуючих.
  5. Спілкуючись з терористами, не відводьте очей убік; у той же час, уникайте прямого погляду в очі (на несвідомому рівні такий погляд розглядається як виклик).
  6. 6. Говоріть спокійним голосом, уникайте викличного, ворожого гону.
  7. 7. Спробуйте переконати терористів забезпечити вам та іншим заручникам людські умови існування.
  8. Обов’язково запитуйте дозвіл на вчинення будь-яких дій (сісти, встати, попити, вийти в туалет).
  9. Для підтримання сил їжте все, що вам дають.
  10. Використовуйте будь-яку можливість для відпочинку. Стрес, у стані якого перебувають заручники, через деякий час призводить до повного нервового виснаження.
  11. За можливості дотримуйтеся вимог особистої гігієни.
  12. Старайтеся виконувати доступні фізичні вправи.
  13. Терористи зазвичай відбирають у заручників годинники, мобільні телефони, щоб ізолювати їх від зовнішнього світу. Тому при тривалому утриманні у полоні слідкуйте за часом, відмічайте зміну дня і ночі, ведіть календар.
  14. Будьте уважні. Намагайтеся запам’ятати імена (прізвиська), прикмети, голоси, особливості поведінки терористів, зміст їх розмов між собою. Ця інформація буде дуже важливою для правоохоронних органів після нейтралізації терористів і звільнення заручників.
  15. У випадку штурму спецпідрозділами правоохоронних органів приміщення, в якому вас утримують, негайно ляжте на підлогу обличчям униз, якомога далі від вікон і дверей. Ні в якому разі не беріть до рук зброю, кинуту терористами, інакше Вас можуть прийняти за одного з них.

ПАМ’ЯТКА

щодо першочергових дій у разі виявлення ознак вибухового пристрою або схожих на нього предметів

І. Характерними ознаками наявності вибухового пристрою може бути:

  1. Знаходження у громадських місцях, транспорті валіз, кейсів, пакунків, коробок та інших предметів, залишених без нагляду власників.
  2. Отримання адресатом поштового відправлення від невідомого відправника, наявність у відправленні явного дисбалансу, нестандартний вигляд посилочної тари.
  3. Наявність у предметів характерного вигляду штатних бойових припасів, вибухових речовин, засобів або їх елементів.
  4. Наявність у виявлених предметів звуку працюючого годинникового механізму, запаху бензину, газу, розчинника, хімічних речовин, диму, що виходить з предмету тощо.
  5. Наявність у підозрілого пристрою елементів, що не відповідають його прямому призначенню або додаткового контакту з навколишніми предметами.
  6. Невідповідність маси дійсному призначенню або вигляду предмета.
  7. Наявність у дверях, вікнах будь-яких сторонніх предметів – закріпленого дроту, ниток, важелів, шнурів тощо;
  8. Наявність стороннього сміття, свіжооштукатурених та свіжопофарбованих ділянок стін, стелі, підлоги, порушення грунту, покриття на газонах, тротуарах, та відсутності пояснень щодо їх виникнення у відповідних служб.
  9. Наявність у контрольованих зонах залишеного автотранспорту, сторонніх чи нічийних приладів, механізмів, тимчасових споруд, будівельних матеріалів і конструкцій, тощо.
  10. Намагання особи з предметом у руках чи у специфічному одязі, що дозволяє приховувати на тілі вибуховий пристрій, за будь-яких обставин безпосередньо наблизитися до об’єкту охорони чи маршруту нього пересування.

Категорично забороняється самостійно проводити з підозрілим предметом будь-які дії.

 В усіх випадках про виявлення ознак вибухового пристрою, підозрілих предметні, осіб повідомляти за тел.102 або 235 55 18 (цілодобово) оперативного чергового УСБ України

Безпека вас і ваших дітей: профілактика харчових отруєнь

Літо крім безліч задоволень приховує чимало небезпек: і перегрівання на занадто спекотному сонечку, і енцефалітні кліщі, і ба­гато інших нерадісних подій. Втім; дещо трапляється влітку набагато частіше, ніж в інші пори року. Йдеться про харчові отруєння.

Слід зазначити, що медичне і побутове розуміння проблеми різняться. Зазвичай ознакою отруєння вважають розлад шлунку (діарею).

З медичної точки зору причин такої «неприємності» може бути безліч.

Руки мили?

Найбільша група «отруєнь» з усіма класичними ознаками (нудотою, блювотою, проносом, високою температурою) — це так зва­ні, гострі кишкові інфекції (ГКІ). Іноді їх ще називають «хворобами брудних рук».

Усього відомо понад 30 різних ГКІ, причому їх відмінна ознака — епідемічний характер.

Для кишкових інфекцій характерні так звані спалахи, тобто масове і практично одноразове захворювання людей.

Основна причина виникнення ГКІ — мікроорганізми, що містяться в їжі або воді. Звідки вони там беруться? Звідусіль. Повітря, немиті руки продавців-кухарів-споживачів, всюдисущі та універсальні рознощики, наприклад мухи.

Будь-які харчові продукти є чудовим середовищем для розмноження мікробів. Головне, щоб було порушено основне правило зберігання / приготування — температурний режим. Візьміть салат «Олів’є», виставте його на сонечко на добу — і отримаєте сильну бактеріологічну зброю. Або не досмажте річкову рибу. Або просто не помийте принесені з ринку овочі або фрукти. Ефект буде приблизно однаковим.

Спектр неприємностей буде відрізнятися залежно від того, якого саме збудника ви «проковтнули». Збудників кілька десятків, і серед них є як такі, що нагороджують «господаря» триден­ним проносом без особливих наслідків, так і справжні агресори, здатні вбити людину.

Як не попастися:

► мити руки перед їжею своїм дітям і собі (як би банально це не звучало);

► обов’язково мити кип’яченою водою фрукти і овочі, які не будуть піддаватися термічній обробці; інші можна помити і звичайною водопровідною водою;

► пити тільки кип’ячену або бутильовану воду;

► швидкопсувні продукти зберігати в холодильнику.

Тортик із сюрпризом

Другий варіант розвитку подій — людина скуштувала їжу з бактеріальними токсинами. Звідки вони там беруться? З бактерій, звичайно. Цілком імовірно, що самих мікробів там не дуже багато, проте отрути в продукт вони виділили від душі. Головне, щоб умови були відповідні — тепло і достатньо часу.

Класичних випадків інтоксикації два: стафілокок і ботулізм. Стафілокок — дуже поширений мікроорганізм. Найчастіше він відповідає за різноманітні гнійнички на нашій шкірі. Ми часто не надаємо цій інфекції значення, вважаємо, що «саме підсохне і відвалиться». Але якщо ці гнійнички з’являються на руках кондитера, який готує крем, для тортів чи тістечок, то шанс від­валитися є у всіх, хто з’їсть ці солодощі «із сюрпризом» — токсин стафілокока, який накопичується в значних кількостях. Настільки значних, що можуть спричинити токсичний шок, летальність за якого може досягати 10 %. Ознаки стафілококової агресії: різке підвищення температури, озноб, інтенсивні м’язові і головні болі, висип на тілі, нудота, блювота і пронос.

Наступний класичний випадок — ботулізм. Мікробам, які про­дукує токсин, не потрібен кисень. Живе ця зараза (на ім’я клостридія ботулізму) в землі, в річковому мулі, в кишковику тварин, птахів і риб, тобто практично скрізь. Причому в несприятливих умовах клостридія перетворюється на спори і здатна витримувати заморожування, висушування, 6-годинне кип’ятіння, 18%-ий розчин солі тощо. Уявили собі монстра?

А тепер найцікавіше. Токсин, що продукується цією клостридєю, — ботулотоксин є найсильнішою природною отрутою, смертельна доза для людини становить 0,3 мкг. Джерелом є домашні консерви, ковбаси та копченості. Справа в тому, що тільки в промислових умовах можна забезпечити такий температурний ре­жим, за якого загине навіть най загартованіша спора клостридії. Втім, у консервах клостридія може себе видати, тому що в процесі життєдіяльності у неї відходить безліч газів. Вони накопичуються і починають розпирати банку. Виникає так званий «бомбаж». Найгірше, що на смак, колір і запах їжа не змінюється ні на йоту.

Отруєння ботулотоксином має такі ознаки: моментально розвивається м’язова слабкість, з’являється різка сухість у роті, «туман» перед очима і двоїння предметів, відчуття «грудки» в горлі. Зіниці у того, хто з’їв ковбасу з клостридіями, дуже широкі, дихання поверхневе, обличчя втрачає міміку (стає маскообразним), змінюється тембр і висота голосу.

Як не попастися:

► купувати кондитерські вироби тільки в перевірених часом магазинах і від таких же перевірених постачальників, а дітям бажано їх узагалі не вживати;

► не захоплюватися виготовленням і вживанням домашніх консервів (м’ясо, птиця, риба, гриби), тим більше не купувати їх в інших людей і не давати їх для вживання дітям.

Ясного вам і теплого сонця і поменше спілкування з «людьми в білих халатах», шановні батьки!