Розвиток дрібної моторики рук у дітей дошкільного віку

Батьків завжди хвилює питання, як забезпечити повноцінний розвиток дитини і як правильно підготувати її до школи. Вченими доведено, що розвиток руки та розвиток мови і мислення дитини тісно зв’язані між собою.

Дрібна моторика рук – це здатність виконувати точні скоординовані дії пальцями і китицями. Навички дрібної моторики необхідні не тільки в побуті, вони мають великий вплив на процес навчання дитини. Саме тому, при діагностиці готовності до школи велику увагу звертають на те, як розвинена дрібна моторика дошкільнят.

У побуті нам щохвилини доводиться вчиняти дії дрібної моторики: застібати ґудзики, зав’язувати шнурки, тримати столові прилади. Однак, як ми вже говорили, дрібна моторика рук важлива не тільки в побуті. Навички дрібної моторики важливі при навчанні письма та малювання: від ступеня розвитку цих навичок буде, зокрема, залежати почерк людини. Крім того, розвиток дрібної моторики тісно пов’язаний з розвитком мови, так як зони кори головного мозку, що відповідають за ці функції, розташовані дуже близько один від одного.

Тонка моторика рук починає розвиватися природним чином ще в дитячому віці, і з плином часу її навички стають все більш складними і різноманітними. Так, дрібна моторика дошкільнят включає в себе безліч дій, що вимагають узгоджених рухів обох рук.

Саме в дошкільному віці на розвиток дрібної моторики слід звертати особливу увагу: до того моменту, коли дитина піде в школу, її  моторні навички повинні бути розвинені на достатньому рівні, інакше навчання в школі буде представляти для неї складності.

Саме тому, розвиток дрібної моторики у дошкільників – невід’ємна частина підготовки до школи. Цей процес можна прискорити різними способами, до найпоширеніших з яких відносяться: пальчикові ігри та пальчикова гімнастика; ігри з дрібними предметами (конструктори, мозаїка, пазли, намистини, рахункові палички і т. п.); масаж і самомасаж пальців і кистей рук; заняття ліпленням, малюванням, різними видами рукоділля; розвиток елементарних навичок самообслуговування ( застібання і розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п.); ляльковий театр з рукавичок ляльками; вправи на обведення контурів предметів, штрихування, розфарбовування, малювання по клітинках і трафаретами.

Розвиток навичок дрібної моторики можна поєднувати з трудовим вихованням дошкільника. Можете довірити дитині змотувати в клубки ваші нитки для в’язання або перебирати крупу для каші – це корисно для його дрібної моторики. До того ж, дитина буде гордитися, що допомагає вам по будинку.

Щоб дрібна моторика дошкільнят розвивалася правильно, заняття мають бути регулярними. Не варто думати, що це забере у вас так вже багато часу: багато занять абсолютно не вимагають присутності батьків. Ваше завдання – лише надати дитині необхідні матеріали, далі вона сама прекрасно розбереться.

Звичайно, це не означає, що дитина повинна весь час бути надана сама собі. Необхідно виділити час і для спільних занять. Пам’ятайте: дитині важлива ваша підтримка. Якщо у неї  щось не виходить, не потрібно лаяти її за це, краще допоможіть. Заняття повинні проходити в доброзичливій обстановці і приносити дитині радість, тільки так вони дадуть плоди.

Якщо навіть регулярні заняття не допомагають, необхідно звернутися до фахівця: іноді порушення дрібної моторики можуть бути ознакою відставання в розвитку або навіть симптомом захворювання.

Ігри для розвитку дрібної моторики рук

«Знайди сюрприз»

Мета: розвиток дрібної моторики рук, координації рухів; навчання терпіння.

Матеріал: фантики (10—15 шт.), дрібні предмети (значки, ґудзики й т. ін.), повітряна кукурудза, горіх.

Хід гри

Ведучий загортає значок у чотири-п’ять фантиків. Дитина має розгорнути всі фантики, обережно скласти їх і отримати приз. Дитині пропонують два-три «сюрпризи».

 

«Прищіпки в кошику»

Мета: розвиток дрібної моторики трьох основних пальців руки (великого, вказівного й середнього).

Матеріал: кошик із білизняними прищіпками. (Краї кошика не повинні бути занадто товстими. Кошик можна замінити плоскою фігуркою з товстого картону.)

Хід гри

Дитина ставить на стіл кошик із прищіпками. Ведучий бере прищіпку трьома пальцями, чіпляє її на край кошика й пропонує дитині повторити те, що він зробив.

Після того як дитина це засвоїть, їй пропонують причепити всі прищіпки до краю кошика.

Можна ускладнити гру: чіпляти прищіпки на швидкість; чіпляти однією рукою, а відчіплювати іншою.

Багаторазові повторення рухів стискання й розтискання із зусиллям служать відмінним тренуванням кінчиків пальців рук

 

«Маленький аптекар»

Мета: розвиток дрібної моторики, уточнення рухів пальців рук, координації.

Матеріал: на маленькій таці — пінцет, чашка з намистинками та ємність із відсіками для них. Намистинок у чашці міститься рівно стільки, скільки є відсіків у ємності. Кожний відсік має бути пофарбований під кольори відповідних намистин. Спочатку можна використовувати більше намистинок.

Хід гри

Ведучий розповідає про роботу аптекарів, про те, як вони виготовляють різні ліки. Потім показує, як можна за допомогою пінцета перекладати намистини, і пропонує дітям власноруч заповнити відсіки намистинами. Коли ємність виявиться заповненою, намистини за допомогою пінцета перекладають назад.

Гру можна ускладнити, змінюючи розміри намистин і ємності відсіків. Однак варто врахувати, що гра досить складна й потребує від дитини крайньої концентрації уваги та внутрішнього контролю. Якщо в дитини намистина падає на тацю, вона завжди сама зможе виправити помилку.

Гра вимагає великої точності в рухах. За кожну вдалу дію варто заохочувати дитину, хвалити її.

 

«Вишивальниці»

Мета: розвиток дрібної моторики, уточнення рухів пальців рук; концентрація уваги, розвиток координації.

Матеріал: на таці лежать аркуші картону з намальованими на них лініями. Є прості малюнки, є складніші. На лініях вибиті відрізки, по яких пройде голка з ниткою (у більш складних завданнях ці відрізки лише намічені крапками). Клубок вовняних ниток, 1—2 товсті кравецькі голки.

Хід гри

Ведучий розповідає про вишивальниць. Якщо є можливість, показує різні вишивки й пропонує дитині пограти у вишивання, пояснюючи, як вишивають.

Потім дитина бере голку та вставляє нитку у вушко голки. Спочатку в цьому їй допомагає дорослий. Пізніше вона робить це самостійно. Кінці нитки з’єднують і зав’язують вузлик.

Потім дитина робить стібки на картонках з отворами (для полегшеного варіанта можна використовувати замість голки шнурок), просмикуючи голку то догори, то вниз.

Варто врахувати, що робота з голкою, особливо затягання нитки й зав’язування вузлика, є дуже складною для маленької дитини. Спочатку краще не просто показати, а проробити ці операції разом із нею, рука в руці, виявляючи терпіння, і точно впіймати момент, коли можна відпустити руку дитини й запропонувати їй діяти самостійно.

 

«Намисто»

Мета: розвиток дрібної моторики, координації; розрізнення предметів за формою і кольором; концентрація уваги.

Матеріал: нитки, ґудзики різного розміру й різного кольору.

Хід гри

Ведучий пропонує дитині зробити намисто. Можна запропонувати зробити намисто за зразком, а ґудзики підібрати за формою й кольором.

 

«Зашнуруй черевик»

Мета: засвоєння навички вдягання; розвиток дрібної моторики, координації рухів, орієнтування в просторі.

Матеріал: пара кросівок і шнурки.

Хід гри

Ведучий показує, як по-різному можна зашнурувати кросівки, і просить дитину зашнурувати так само другу кросівку.

Необхідно спочатку зашнуровувати кросівки разом із дитиною. У міру ускладнення завдання можна демонструвати готові зразки.

 

«Тир»

Мета: розвиток координації та швидкості рухів великих і дрібних м’язових груп; формування навичок різноманітного метання м’яча.

Матеріал: м’ячі, мішень (кільце або коробка), різні іграшки-мішені.

Хід гри

На відстані, до якої дитина може докинути м’яч, ставиться коробка або підвішується кільце. Дитина кілька разів намагається потрапити в ціль.

Модифікований варіант: розставляються іграшки-мішені, які треба збити. За збиту іграшку або м’яч, що потрапив у коробку, ведучий видає фант (жетон). Виграє той, у кого виявиться більше фантів.

Як вдома розвивати здібності дитини

Перші роки життя дітей – найблагодатніший час, коли батьки мають можливість виховувати, розвивати їх, готуючи до життя. Якщо не починати це робити, коли дитина ще, як кажуть, лежить упоперек лавки, надолужувати втрачене згодом буде майже неможливо. У родині де створені умови, що випереджають та стимулюють розвиток малюка, розширяють його можливості пізнавати навколишній світ та проявляти себе у найрізноманітніших діяльності.

Доведено: що батьки спілкуються з малюком від самого народження, сприймають його як рівного , то в 12-14 місяців він уже спілкується за допомогою слів. А у 5 років стає справжнім лінгвістом.

Можливість розвивати дитину існує постійно. Важливо тільки правильно це робити.

СПОНУКАТИ ДО ТВОРЧОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ БУДЕННИХ СИТУАЦІЙ

Кожна, навіть сама буденна, ситуація з життя дитини – чудова нагода для розвитку її творчих , інтелектуальних здібностей. Батькам лише треба спрямувати малюка, підштовхнути його до самостійного відкриття.

Спостерігаючи за малюком під час вирішальних ля нього ситуацій, можна переконатися, як зосереджено, напружено працює його розум і як швидко при цьому він розвивається. Не варто боятися перевантажити чи перевтомити дитини , із самого початку надавайте їй більшу свободу при виборі діяльності, способів роботи, чергування справ, визначення часу виконання завдань, навантаження тощо. При цьому, надаючи дитині, розумну, доброзичливу допомогу. Але ж тільки не перетворювати свободу в безкарність, а допомогу – в звичайну підказку!

Не робіть за малюка те, що він сам може зробити, не думайте за нього, якщо він може додуматися сам.

Коли дитина сама знаходить вихід із ситуації усі щасливі – малюк, який самостійно зробив відкриття, батьки, які його підбадьорили, підтримали, проявили щиру зацікавленість, надихнули на раціональні дії. Головне пам’ятати: не заслужена похвала може тільки завдати шкоди.

Активізація пізнавальної потреби, прагнення до самого процесу пізнання можливі лише в тому разі, якщо дитина відчуватиме задоволення від розумового зусилля.

Пізнавальна потреба тому і проявляється, розвивається, закріплюється як потреба, бо разом з нею включається механізм позитивних емоцій. А без емоцій неможлива жодна потреба, в тому числі і пізнавальна.

ОРГАНІЗУВАТИ РОЗВИВАЛЬНІ ІГРИ

 Значну частину часу, що передує вступу до школи, дитина, як правило, проводить у спілкування із своїми батьками. Тому важливо, щоб дорослі правильно добирали завдання, придумували різні завдання, придумували відповідні ігри, бо буває так, що зіткнувшись з допитливістю дитини, вони іноді розгублюються , не знають, що робити, побоюються , що в них не вистачить знань, терпіння й умінь. Справді, знання й уміння не завадять, але ж малюка будь-яка оповідка, казка або завдання, почутті від батьків, – найбільша радість та задоволення.

Існує безліч ігор та вправ, які сприяють розвитку фізичних, інтелектуальних, художніх і творчих здібностей.

ПІДНЯТИСЯ ДО ДИТИНИ

 Сьогодні, на жаль, більшість батьків, зайняті та втомлені повсякденними життєвими клопотами, неуважні до проблем своїх дітей, тож обмежують свій виховний вплив лише заборонами та проявом невдоволення поведінкою дитини. Інша крайність – занадто амбітні, не в міру заклопотані успіхами своїх дітей. У таких сім’ях вимоги до малят завищені, їхніх можливостей не знають та не розуміють. Імовірно, що такі батьки колись самі не реалізували себе в якійсь сфері діяльності й настирливо нав’язують свої нездійсненні мрії синові чи доньці. Дитині водночас наймають кількох репетиторів, щоб була ще розумнішою, навчають її музики, щоб розвинути слух, водять до танцювального класу, щоб насолоджувалася гармонією рухів, і в басейн, щоб загартовувалась, була здоровою і дужою. Здавалося б, усе добре. Але ж чи не забагато для однієї дитини?

Тож варто шукати золоту середину: намагатися піднятися до свого малюка, зрозумівши його душу, рости разом з ним і завдяки йому, виховувати його, виходячи зі здорового глузду та його індивідуальних особливостей. Потрібно розширювати свої педагогічні знання й уміння, звертатися до спеціальних літератури, встановлювати тісний і постійний контакт з педагогом, психологом, іншими батьками й разом розробляти єдину стратегію розвитку дитини.

Маємо зрозуміти: задатки дитини можуть не стати визначними здібностями, якщо батьки своєчасно не помітили їх, не допомогли дитині розвинутися. Тож, підтримаємо своїх дітей на шляху їх успішного зростання й особистісного становлення.


Підводячи підсумки, варто ще раз наголосити, що наша мета – якомога повніше підготувати дітей до розв’язання складних життєвих ситуацій, навчити їх захищати себе від небезпеки, а також запобігти дитячому травматизму.

Як привчити малюка прибирати іграшки після завершення гри

У будь дитячій кімнаті багато іграшок. І одна з проблем, яка з ними виникає – прибирання. Щодня робити її самостійно важко, тому у мами з’являється цілком природне бажання залучити до цього заняття дитини. Виконуючи це завдання, малюк вчиться відповідальності та турботі про близьких. Якщо в ранньому віці не навчити дитину прибирати за собою іграшки, батькам доведеться завжди робити це самостійно.

Існує кілька варіантів привчити дитину збирати іграшки так, що йому це подобалося, і він робив це із задоволенням.

Прибираємо іграшки в будиночки

Для кожної категорії іграшок слід виділити окрему полицю або яскравий контейнер. Малюк повинен зрозуміти, що кожна іграшка хоче ночувати у своєму будиночку. Важливо пояснити і наочно показати, як складати кубики в коробки, сортувати конструктор в осередку, ставити машинки на стоянку. На кожному будиночку повинна бути табличка з підписом і малюнком іграшки – так малюк швидше зрозуміє, що куди прибирати.

Назви будиночків можуть бути самими різними. Важливо оформити їх якомога яскравіше, обов’язково залучаючи до процесу дитини. Якщо він зробить будиночок для іграшок самостійно, то обов’язково буде використовувати його за призначенням і щовечора з задоволенням складати машинки і кубики в цікаво оформлені коробки.

Прибирання іграшок: власний приклад

Щоб навчити дитину прибирати за собою іграшки, треба зрозуміти, що для нього не існує слів «треба» і «обов’язок». Змусити малюка робити те, що він не хоче, неможливо. Тому процес потрібно перетворити на захоплюючу гру.

Для початку дитині потрібно подати хороший приклад, причому робити це із задоволенням. Кроха не повинен бачити, що це нудне і нудне заняття. Через деякий час можна перейти до наступної стадії – прибираємо іграшки разом з дитиною, Для цього потрібно попросити його про допомогу. Якщо він відмовляється, не варто наполягати. Важливо показати, що його допомога важлива, а коли він погодиться, обов’язково похвалити.

Будь прибирання проходить весело, якщо включити під неї пісеньку і розповісти цікаву історію про пригоди іграшок, які нарешті хочуть потрапити додому. Можна придумати цікаву гру. Мета завжди одна – зацікавити дитину і спонукати його взяти участь у прибиранні. Досягти її непросто – треба проявити витримку і терпіння, не кричати на дитину, не лаяти і не карати, якщо він щось зробив неправильно. Перший час це буде спільна робота, але дуже швидко малюк звикне прибирати іграшки самостійно і навіть почне привчати батьків до порядку.

Прибираємо іграшки з дитиною: в якому віці починати

Проблем розкиданих іграшок з’являється, коли малюк активно освоює навколишній простір – з десяти до п’ятнадцяти місяців. У цей період мама не встигає прибирати іграшки – крихітка постійно їх розкидає. Значить, пора привчати його до порядку.

Оптимальний вік для навчання – 1-1,5 року. Фахівці рекомендують зробити прибирання іграшок традицією: складати їх перед прогулянкою, сном або після чергових занять.

 Дуже важливо в ранньому віці навчити дитину прибирати іграшки. Надалі буде легше привчити його до порядку в кімнаті, акуратності та уважності до своїх речей.

Домашній театр – розвиток мовлення

Так уже влаштований наш світ, що в ньому все менше і менше залишається місця для звичайного спілкування. Більшість шкільних предметів або письмові, або регулярно оцінюються у вигляді тестів, де досить просто поставити галочку в потрібній графі. Прийшовши додому і ми, і діти замикаємося на телевізорі або комп’ютері де, підключившись до інтернету, достатньо вставляти лаконічні повідомлення або смайлики. Чому ж ми дивуємося, коли малюки відчувають проблеми в спілкуванні з однолітками і дорослими. Адже набиратися досвіду то їм ніде.

Пропонуємо вам дуже простий і захоплюючий варіант навчання грамотної мови – домашній театр. Організувавши нехитрі вистави, ви допоможете дитині правильно будувати речення, розширите його словниковий запас, проведете час за веселим заняттям, доставите масу задоволення і собі, і глядачам: рідним, знайомим, сусідам.

Що вам знадобиться?

Реквізит

Перш за все, ширма. Вона грає куди більш важливу роль, ніж здається на перший погляд. Адже більшість малюків щиро вірять, що глядачі не здогадуються про те, хто озвучує казкового героя. А значить, дітки відчувають себе в безпеці і, відкинувши всі комплекси, читають діалоги різними голосами, співають, розповідають вірші. До речі, саме цю людську особливість використовують в церкві під час сповіді, коли віруючий сидить в відгородженому від усіх приміщенні – так куди легше виговоритися.

Зробити ширму зовсім не складно. Можна використовувати стару велику коробку, обклеївши її обрізками шпалер, різнобарвними фігурками, мішурою. Або ж натягнути на мотузку шматок щільної тканини. Може послужити для благої мети і спинка широкого крісла. Словом, експериментуйте.

Крім того, обов’язковий реквізит для будь-якої вистави – ляльки. Величезний вибір надають спеціалізовані магазини товарів для дитячого розвитку. Але, при наявності бажання, нескладно виготовити їх і самостійно. Це можуть бути зшиті або пов’язані герої, фігурки, вирізані з картону й розфарбовані кольоровими олівцями. Можна використовувати навіть прості дитячі іграшки чи ляльки рукавичок.

Сценарій

У цьому питанні не варто особливо мудрувати. Виберіть добре відому казку і розподіліть ролі.

Організація вистави

Можна грати самостійно, але краще, коли в процесі творчості беруть участь кілька дітей. Тому непогано запросити в гості друзів. Завчає діалоги і запрошуйте глядачів. Такі стандартні фрази як «давай дружити», «можна з вами», «як тебе звати», «будь ласка» і «спасибі», «підкажіть», «чим тобі допомогти», «я спробую», «мені не подобається», «дякую, не хочу» суттєво спростять реальне життя малюків.

Коли казка програна кілька разів – використовуйте кілька хитрих прийомів. Приміром, задійте героя із зовсім іншої історії. Нехай Попелюшка поспілкується з русалочкою, а колобок з мишкою. Цікаво, що у вас вийде?