Шановні батьки!

У нашому садочку працює
консультативний пункт для батьків.

Якщо ваша дитина не відвідує дошкільний навчальний заклад, а ви бажаєте дізнатись, як краще виховувати та навчати, дбати про її здоров’я, фізичний розвиток – звертайтесь, будь ласка, за консультацією


Консультації

Практичний психолог дошкільного закладу Івасенко Марина Григорівна здійснює індивідуальні та групові консультації для батьків, діти яких не відвідують дошкільний заклад, з метою формування психологічної компетентності та оптимізації стосунків дорослих і дітей: «Адаптація дітей раннього віку до умов дошкільного закладу», «Батькам про значення дрібної моторики», «Допоможемо природному обдаруванню дитини».

Крім того, проводяться індивідуальні консультації за запитом: про особливості психічного розвитку, підготовку до школи, дитина у ситуації розлучення батьків.

Як підготувати дитину до дитячого садка?

Консультація практичного
психолога Івасенко М. Г.

  1. Пояснити, що таке дитячий садок

Розкажіть дитині, що таке дитячий сад, навіщо туди ходять діти, чому ви хочете, щоб малюк пішов у дитячий сад. Наприклад: “Дитячий садок – це такий великий будинок з гарним садочком, куди мами і тата приводять своїх дітей. Тобі там дуже сподобається: там багато інших дітлахів, які все роблять разом – їдять, грають, гуляють. Замість мене там буде з тобою вихователька, яка стане піклуватися про тебе, як і про інших малюків. У дитячому саду дуже багато іграшок, там чудовий дитячий майданчик, можна грати з іншими дітьми в різні ігри і т.д.

Інший варіант: “У дитячому садку діти грають один з одним і разом їдять. Я дуже хочу піти на роботу, тому що мені це цікаво. І я дуже хочу, щоб ти пішов у дитячий садок – тому що тобі там сподобається. Вранці я відведу тебе в садок, а ввечері заберу. Ти мені розкажеш, що в тебе було цікавого в дитячому саду, а я розповім тобі, що в мене відбулося за день на роботі. Багато батьків хотіли б відправити е цей дитячий садок своїх дітей, але беруть туди не всіх. Тобі пощастило – восени я почну тебе туди водити “.

  1. Формуємо позитивний настрій

Коли ви йдете повз дитячого саду, з радістю нагадуйте дитині про те, як їй пощастило – восени вона зможе сюди ходити. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про своїй удачі, говорите, що пишаєтеся своєю дитиною – адже її прийняли в дитячий сад. І через деякий час ваша дитина буде сама з гордістю говорити оточуючим про те, що скоро піде в дитячий сад.

  1. Розповідаємо про те, що чекає дитину в дитячому садку

Детально розкажіть дитині про режим дитячого садка: що, як і в якій послідовності вона буде там робити. Чим докладніше буде ваш розповідь – тим спокійніше і впевненіше почуватиме себе ваш малюк, коли піде в дитячий сад. Запитуйте у малюка, запам’ятав він, що він буде робити в саду після прогулянки, куди він буде складати свої речі, хто йому допомагатиме роздягатися, і що він буде робити після обіду. Ставлячи ці питання, ви зможете проконтролювати, чи добре дитина запам’ятала послідовність дій.

У дитячому садку малюків зазвичай лякає невідомість. Коли дитина бачить, що очікувана подія відбувається так, як було їй заздалегідь “обіцяно”, – вона відчуває себе впевненіше.

  1. Чесно говоримо про можливі труднощі

Поговоріть з дитиною про труднощі, які можуть виникнути у неї в дитячому садку. Обговоріть, до кого в цьому випадку дитина зможе звернутися за допомогою, і як вона це зробить. Наприклад: “Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи:” Я хочу пити“, і вихователь наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це вихователю”.

Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано на її першу вимогу і так, як вона хоче. Поясніть, що в групі буде багато дітей і іноді їй доведеться почекати своєї черги. Ви можете сказати малюкові: “Вихователь не зможе допомогти одягтися відразу всім дітям, тому тобі доведеться трохи почекати”.

  1. Вчимося спілкуватися з іншими дітьми

Навчіть дитину знайомитися з іншими дітьми, звертатися до них по імені, просити, а не забирати іграшки, у свою чергу, пропонувати іграшки іншим дітям.

  1. Вибираємо улюблену іграшку

Нехай малюк сам вибере собі в компаньйони улюблену іграшку, з якою він зможе ходити до дитячого садка – адже разом набагато веселіше!

  1. Самі готуємося до того, що потрібно буде розлучатися з дитиною

Існують різні думки про те, чи варто перебувати мамі поряд з малюком в початковий період адаптації до дитячого саду. Здавалося б, що тут поганого, якщо мама відвідує садок разом з дитиною? Всі задоволені, малюк не плаче, мама спокійна. Але тим самим неминуче розставання тільки затягується. Та й інші діти, дивлячись на чужу маму, не можуть зрозуміти – а де ж у такому випадку моя? Тому буде краще для всіх, якщо з першого ж дня дитина спробує залишитися в групі одна, без опіки мами. А досвідчені вихователі візьмуть турботу про малюка в свої руки.

  1. Вибираємо ритуал прощання

Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги – так їй буде простіше відпустити вас. Наприклад, поцілуйте її в одну щічку, в іншу, помахайте ручкою, після чого вона спокійно йде в садок.

  1. Плануємо своє життя з урахуванням інтересів малюка

Пам’ятайте, що на звикання малюка до дитячого садка може знадобитися до півроку часу, тому ретельно розраховуйте свої сили, можливості і плани. Краще, якщо на цей період у сім’ї буде можливість “підлаштуватися” під особливості адаптації малюка.

  1. Не вагаємося!

Дитина відмінно відчуває, коли батьки сумніваються в доцільності дитсадовського виховання. Будь-які ваші коливання хитрий малюк зуміє використати для того, щоб залишитися вдома і перешкодити розставання з батьками. Легше і швидше звикають діти, для батьків яких дитячий сад є єдиною альтернативою.

  1. Беремо участь у спілкуванні дитини з дітьми та вихователями

Дитина звикне до дитячого саду тим швидше, ніж з великою кількістю дітей і дорослих вона зможе побудувати відносини. Допоможіть їй в цьому. Зустрітися з іншими батьками та їхніми дітьми. Називайте інших дітей у присутності вашого малюка на ім’я. Запитуйте його вдома про нових друзів. Заохочуйте звернення вашої дитини за допомогою і підтримкою до інших людей. Чим краще будуть ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їх дітьми, тим легше буде вашій дитині.

  1. Контролюємо ситуацію, але не впадаємо в паніку

Досконалих людей немає. Будьте поблажливі і терпимі до інших. Тим не менш прояснювати ситуацію, яка вас тривожить, необхідно. Робіть це в м’якій формі або через фахівців.

  1. Не дозволяємо собі негативних висловлювань, пов’язаних з дитячим садом, вихователем

У присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дошкільного закладу його співробітників. Увага – ніколи не лякайте дитину дитячим садком!

  1. Забезпечуємо підтримку малюкові

У період адаптації емоційно підтримуйте маляти. Найчастіше обіймайте його і цілуйте.

Удачі! Нехай ваша дитина відчує себе в дитячому саду членом дружного колективу і отримає новий поштовх для розвитку.

Гра – ефективний засіб виховання самостійності дітей дошкільного віку

Консультація
вихователя-методиста
Макарової В.І.

Гра й дитина в дошкільні роки невіддільні. В грі дитина задовольняє свої соціальні потреби – пізнання й творче перетворення предметної і суспільної навколишньої діяльності, спілкування на основі спільних інтересів та особистих стосунків, естетичні смаки, інтелектуальну й рухову активність.

Гра дитини дошкільного віку розвивається поступово від наслідувальної до сюжетно-рольової залежно від етапу розвитку гра спроможна розвивати дитину від наслідування діям, вчинкам, фрагментам трудових процесів до створення дітьми уявних образів людей, тварин, героїв казок. Гра дає народу вирішити такі завдання:

  • розвиток особистості дитини;
  • інтелектуальний, моральний, соціальний, естетичний, фізичний розвиток дошкільника;
  • розвиток гри, як діяльності властивої дошкільному дитинству.

Кожен вид гри має свої особливості й можливості для індивідуального розвитку дітей. Насамперед це обладнання. Потрібно забезпечити гру іграшками, модульними предметами, предметами-замінниками, атрибутами, іграшковими персонажами. Наповнюваність гри потрібно змінювати в міру розвитку дитячих інтересів.

Іграшки та обладнання діти творчо використовуватимуть та створюватимуть щоб реалізувати свої ігрові задуми.

Динамічність наповнення гри служить поштовхом для виникнення нових ідей, задумів, сюжетів.

Предметне поповнення гри природним матеріалом надзвичайно пожвавлює ігри дітей. Пісок чи глина пробуджують бажання створювати споруди, ліпити іграшкові персонажі. Усі матеріали надзвичайно динамічні і мобільні. Тому вони задовольняють ігрові задуми, які щоденно змінюються, або поглиблюються й розвиваються. Пісок і глина завжди мають бути чистими й вологими. Добре доповнює їх і вода. В теплу пору року ці матеріали доцільно використовувати на майданчику. В прохолодну пору грайтеся в міні-пісочницях в групових кімнатах. Природні матеріали діти дуже люблять за їх багатоманітні можливості в здійсненні ігрових задумів.

Діти граються, мов дихають не помічаючи цього. Грою вони невимушено задовольняють свої соціальні потреби — проникнення в світ дорослих. У грі дитина діє як мама, як тато, чи вихователька, лікар. Маля щасливе з власного способу подорослішати, який знаходить у грі. Тому і грається коли тільки може. Граючись дитина багато про що дізнається непомітно для себе. Наслідуючи дії дорослих, малята практично наривають стіл столовим і чайним способом, одягають люльку, стелять постіль. Свої образи уяви дитина переживає у своїх власних діях, і уже має досвід, хоча лише ігровий.

Діти прагнуть мати в грі партнера: пекти, пригощати його печивом, лікувати «хворого». Зразки стосунків вони помічають у дорослих. Тому в родині насамперед потрібно підтримувати свою дитину, підігравати своїй дитині, гратися з нею, допомагати створювати гру, обладнати гру іграшками та атрибутами, схвалювати ігрові дії дітей, бути для дитини другом і хорошим партнером. Отже, граючись дитина розвивається, набуває життєвого досвіду.

Логопедичні поради батькам для розвитку мовного апарату дитини та рухливості органів артикуляції

Консультація
учителя-логопеда
Солодовник М.К.

Недоліки звуковимови у дитини можуть виникати внаслідок слабкості м’язів язика, губ або через порушення координації рухів, що проявляється в невмінні виконувати язиком чи губами точні цілеспрямовані рухи. Помилку роблять ті батьки, які протягом тривалого часу продовжують перетирати своїм дітям супи, перекручують м’ясо на м’ясорубку. Перетираючи їжу, вони не допомагають дітям, а навпаки, затримують розвиток рухливості артикуляційного апарату. Багато батьків скаржаться на те, що їх малюки погано жують. Їм важко з’їсти такі фрукти та овочі, як морква, яблуко, огірок.

Недостатня рухливість органів мовлення: язика, губ, щелеп та м’якого піднебіння, тобто порушення рухливості цих органів (малорухливість) тягне за собою нечітку, гугняву (з носовим відтінком), шепеляву, змазану вимову різних звуків.

Для того, щоб розвинути рухливість органів артикуляційного апарату, потрібно тренувати й укріпити м’язи щок та язика, обов’язково давати дитині жувати такі продукти, як: скоринки хліба, сухарики, сушені фрукти (чорнослив, курагу, ізюм), тверді фрукти (яблуко, груша), тверді овочі (морква, огірок), шматочки вареного м’яса.

Починати цю роботу слід задовго то того, як дитина навчиться говорити.

Важливе місце на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати артикуляційна гімнастика. Проте гімнастика не повинна набридати дитині та спричинити її перевтомлення. Не слід також чекати, коли дитина піде до школи, а вже у дошкільному віці потрібно проводити її.

Метою її є відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови звуків.

Для покращення звуковимови потрібно щоденно проводити артикуляційні вправи.

Наприклад, корисно 2 рази на день виконувати по 5-7 раз кожну з таких вправ:

  1. «Корівка» – імітувати жування корови, роблячи кругові рухи нижньою щелепою спочатку праворуч, а потім ліворуч. Рахунок : 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.
  2. «Кулька» – надути щоки та повільно їх здути.
  3. «Кулька тріснула» – надути щоки та здути їх ударом долонь.
  4. «Пухкенькі щічки» – рот закритий, руками почергово пощипувати кожну щоку.
  5. «Горішок» – рот розкритий, кінчиком язика почергово випинати кожну щоку.

Для рухливості губ:

  1. «Усмішка – трубочка» – посміхнутися, старанно розтягуючи губи, а згодом витягнути їх вперед трубочкою.
  2. «Старенька бабуся» – закусити обидві губи зубами й утримувати в такому положенні 5-10 секунд.
  3. «Рибка» – ввібрати щоки всередину, щоб губи утворили бантик і в такому положенні змикати верхню і нижню губи.

Для рухливості і гнучкості язика:

«Лопатка» – рот напіввідкритий; широкий, розслаблений язик утримувати на нижній губі до 5-10 секунд.

  1. «Голочка» – рот напіввідкритий; гострий, напружений язик утримувати у витягнутому положенні до 5-10 секунд.
  2. «Гойдалка» – рот напіввідкритий; висунути язик і почергово тягнути до носа та до підборіддя 5-7 раз.
  3. «Чашечка» – рот напіввідкритий; висунути широкий язик на нижню губу, прогнути його, утворивши форму чашечки, утримувати в такому положенні 5-7 секунд.
  4. «Смачне варення» – рот напіввідкритий; кінчиком язика повільно облизати верхню й нижню губи в обох напрямках по 5 раз.
  5. «Коник» – клацати язиком при широко відкритому роті.

Батьки – перші вчителі музичного мистецтва для своїх дітей

Консультація музичного
керівника Бабути Д.О.

Один з компонентів музичного слуху – вміння чисто, без фальші співати! Багато факторів залежить від того, чи співуча мама у дитини! Річ у тому, що слух розвивається одночасно з голосом! Якщо мама не співає разом з дитиною, то вона не навчиться цьому самостійно! Наспівуючи з матусею простеньку пісеньку, малюк інстинктивно прислуховується до маминого голосу: а чи співаю я так, як мамочка? Спочатку дитина інтонує, попадає в дві ноти, потім в три і т.д. В такі моменти дитина запам’ятовує, як працює голосовий апарат, як вірно дихати. Інколи дитина не співає, тому що не розуміє як потрібно брати дихання. Спів, для дитини, важка праця! Саме тому, важливо співати разом з вашою дитиною, адже під СD – програвач правильно володіти своїм голосовим апаратом не навчишся! Для спільного музикування потрібно правильно підбирати пісні, характерні віковим особливостям дитини. Так, трьохрічному малюку «дорослі» пісні не підійдуть, важкуваті для сприйняття та виконання! Для початку слід вибирати коротенькі поспівки, поки дитина не навчиться виконувати їх чисто (наприклад: Скаче жабка по доріжці, витягнувши свої ніжки; Я маленьке слоненя, люблю гратися щодня; Диби – диби – диби – ди).

Не слід забувати про те, що було б просто чудово пританцьовувати чи акомпанувати на справжніх чи саморобних інструментах: кубики, дерев’яні палички, пляшки з сипучими крупами ) Таким чином ритмічні рухи дають відчуття такту. Музикуйте, танцюйте, співайте з вашими дітками, адже саме ви стаєте основним прикладом наслідування для своїх дітей.