Вивчаємо вірші за мнемотехнікою

Мнемотехніка – це система методів  та прийомів, що забезпечують ефективне запам’ятовування, збереження та відтворення інформації. Цілеспрямоване та сплановане  використання мнемотехніки  дозволяє засвоювати матеріал  цікавіше, швидше та міцніше.

Особливе місце в роботі з дітьми-логопатами  займає дидактичний матеріал у формі мнемотаблиць, що значно полегшують дітям оволодіння навичками правильної звуковимови та фонематичного аналізу. Емоційно забарвлені  логопедичні заняття із використанням мнемотехніки, яскравої та влучної наочності дозволяють дошкільникам міцно запам’ятати певну інформацію, допомагають з інтересом оволодівати складним навчальним матеріалом. Безперечно, вони формують у вихованців позитивне ставлення до навчання та сприяють підвищенню ефективності роботи. Тому  мнемотаблиці добре використовувати для складання розповідей, опису, вивченню напам′ять віршів. Діти з великим задоволенням вчать вірші, надовго запам′ятовуючи їх зміст. Навіть малоактивні та діти з невисоким рівнем уваги зосереджено запамятовують малюнки та образи, що позначають потрібне слово.

Пропонуємо до вашої уваги етапи заучування вірша:

1. Перш, ніж приступити до заучування вірша, прочитайте його з виразом. Якщо дорослий розкаже його напам’ять – буде просто чудово.

2. Потім обов’язково поясніть дитині незнайомі або незрозумілі слова і вирази.

3. Після цього прочитайте вірш ще раз, не поспішаючи, акцентуючи смислові моменти.

4. Після повторного прочитання розкажіть дитині про автора цього твору, а також про те, як і коли він написаний. Такий підхід полегшує сприйняття поезії і розвиває системне мислення.

5. Обов’язково розгляньте з дитиною ілюстрації до вірша, і дайте відповідь на всі його питання.

6. Потім прочитайте вірш ще раз.

7. Тепер разом з малюком намалюйте схематичні картинки до кожного або майже до кожного рядка вірша.

8. А тепер можна приступити до заучування вірша, використовуючи підказки – схеми. Попередьте малюка, що цей твір ви будете вчити напам’ять, мотивуйте дитину на заучування.

9. Коли вірш буде виучено, запропонуйте дитині зробити книгу віршів. Час від часу можна розглядати створену книгу, відтворювати вивчені раніше тексти. Це цікаве заняття дає дитині можливість бачити результати своєї діяльності, підтримувати літературний багаж і тренувати пам’ять.

Використання методики Кюїзенера в логіко-математичній діяльності дошкільників

У дошкільній дидактиці є величезна кількість різноманітних дидактичних матеріалів. Найбільш ефективним посібником є палички Кюїзенера, розроблені бельгійським математиком для підготовки дітей до засвоєння елементарних математичних уявлень, що також розвивають творчі здібності, уяву, фантазію, здатність до моделювання і конструювання, розвивають логічне мислення, увагу, пам’ять, виховують самостійність, ініціативу, наполегливість у досягненні мети. Впровадження в освітній процес цієї методики вкрай необхідно, так як підвищує якість математичної освіти дітей дошкільного віку.

Л.Фесюкова «Виховання казкою»

Методика Л.Б.Фесюкової„Виховання казкою» включає в себе нетрадиційний підхід в роботі виховатилів з казкою. Нетрадиційно — означає навчити дітей оригінально, незвич-но, по-своєму не тільки розуміти зміст, а й творчо перетворювати хід розповіді,придумувати різні кінцівки, вводити непередбачувані ситуації, змішувати декілька сюжетів в один. За методикою казка розробляється за слідуючою схемою, яка складається з семи розділів:

  1. Моральний урок.
  2. Виховання добрих почуттів.
  3. Мовна зарядка.
  4. Розвиток мислення та уяви.
  5. Казка і математика.
  6. Казка і екологія.
  7. Казка розвиває руки.

Коротко зупинемося на кожному розділі. Для чого необхідний моральний урок. Краще зрозуміти це на конкретному випадку. В казці „Рукавичка» моральний урок пропонується розкрити за допомогою прислів’я: „В тісноті, та не в обіді.» Да, не в обіді, але за рахунок кого. Тут ось і починаються противоріччя. Вся увага дорослих і дітей прикута до рукавички та її гостям. Всі забули про діда, який зимою залишився без рукавички. А як важливо роздивитися різні сторони цього випадку. Для кого добре, те що сталось, а для кого погано. А може й не так погано для діда (дада зв’яже нові рукавички). Можна висунути і свої коментарі. Розглянемо тепер слідуючий з семи розділів — „Виховання добрих почуттів.» Немає необхідності доводити важливість цієї проблеми, всім нам зрозуміло, що доброта стала найбільш дефіцитною у стосунках людей. Відносно казки необхідно відмітити, що в кожному конкретному випадку її сюжет звертає увагу лише на окремі компоненти із цілої гами почуттів: чи на подільчивість, чи на самовіддачу. В цьому зв’язку слід звернути увагу на значущі в моральному плані моменти, а саме:

  • вчіть дітей порівнювати;
  • формувати звичку доводити, те що це так, а не по іншому;
  • ставити дітей на місце героїв, тим самим даючи дітям можливість вибору власної позиції.

Наприклад: „Доведи, що Оленка (Алёнка) краще всіх»; „Кого тобі жаль у цій казці»; „Як би ти вчинив на місці…»; „Як рухами похвалити півника». Часто тут застосовується гра „Добре- погано». Розвести в сторони добрі і погані вчинки, явища — означає зробити і ще один крок в формуванні доброти. Велике значення мають казки і художні твори у розвитку мови дітей. Вони сприяють розширеню словникового запасу, допомагають правильно будувати діалоги, впливають на розвиток мовлення. У цьому допоможуть такі методи:

  • Уміння с тавити запитання. На думку психологів, уміння правильно сформулювати запитання є одним з показників успішного розвитку дошкільників.
  • конструювання слів, словосполучень, речень. Разом з дітьми потрібно:
  • придумати декілька однокореневих слів ( ліс — лісок — лісовичок);
  • зрифмувати два слова ( горобець — молодець ), а потім потрібно переходити до римованого ланцюжка;
  • скласти довге речення у грі „Від кожного — по словечку». Наприклад- Колобок котиться — Колобок котиться по доріжці — Колобок котиться по зеленій доріжці — і так далі;
  • скласти записку, лист, телеграму. Наприклад- казка
  • „Червона шапочка», вирішуємо з дітьми кому краще відправити записку, кому лист, а кому телеграму ( та ще й термінову ). І разом з дітьми починаємо складати (дитина говорить, а дорослий записує, потім разом обговорюємо, коригуємо, вдосконалюємо ). Телеграма, записка чи лист можуть бути, за своїм емоційним настроєм, різні і відображати захоплення, подяку. Тому тут чітко просліджується зв’язок мовного і морального початків, які формують паралельно.
  • До недавно вважалось, що дошкільнятам важко зрозуміти переносне значення фразеологізмів і приказок. Але це не так і тому щоб допомогти дітям зрозумітипереносний зміст малих

фольклорних форм або ідею казки автор майже до кожного твору пропотує спеціально підібрані фразеологізми і приказки. Аналізуючи їх разом із дітьми, ми допомагаємо дитині запам’ятати приказки, вчимо вживати їх доречно, більш чітко зрозуміти внутрішній зміст казки. Наприклад- таке прислів’я як „Не все коту масляна» дає привід розповісти дітям про давнє слов’янське свято „проводи зими», зустріч весни, з приготуванням млинців, спалюванням опудала, народними гуляннями, обрядами. Чи не звідси радість кота — бути ситим на свято? Але свята не бувають щоденно, отже: не завжди коту масляна. Так аналізуючи приказки, ми розширюємо кругозір малюка. Тепер, коли дитині відомий зміст приказки, її можна зацікавити придумуванням таких ситуацій, до яких підходить ця приказка, або до яких героїв з казки можна було б віднести цю приказку.

Для розвитку мовлення, автор радить придумати нові назви до відомих казок або придумувати нових персонажів. Наприклад- казка „Ріпка», це потрібно для підтримки інтересу до казки і для того, щоб повернути сюжет в нове русло. Тут використовується метод введення частки „не» (не ріпка виросла на грядці а…не Червона Шапочка, а…). Щоб ускладнити сприймання казки, автор використовує такий прийом — вилучаються з казки всі дієслова або іменники, або частини слів. Наприклад- „Деякі слова повтікали з казки. Давайте спробуємо без них відгадати, яка це казка». „Жи- бу- ді- ба — бу- в ии- ку- ря- зне- ку- ря- … «. На думку автора, важливим є виховання чуттєвості до слова. У пригоді стануть такі прийоми роботи з казкою:

  • знайти лагідні, красиві, казкові, сумні слова;
  • скласти довге і смішне слово (про лисицю — „рудохвоста», „довгохвоста»…);
  • розбір слів однакових за написанням, але різних за значенням. Цьому допоможе правильний наголос (мука — мука), або різний контекст (собачий хвіст, — собачий характер);
  • пояснити походження слів (закуточки);
  • вимовити без голосних будь яке слово, запропонувати дитині впізнати його. Наприклад- „принцеса».

Великого значення набуває зв’язок мовленнєвої і розумової діяльност. В зв’язку із цим пропонується завдання типу „Визначте зайве слово». Наприклад- лисиця, заєць, хатинка, собака, півник. Будь яка систематизація по узагальнюючим поняттям формує логічне мислення. Наступним важливим моментом у схемі є рубрика „Розвиток мислення і уяви». Особливо звертається увага на розвиток дитини до такого рівня уяви, коли дитина розрізняє реальне життя і фантазії. Уявлення, фантазування є дуже важливим. Воно допомагає дитині відійти від стереотипів, придумати нову казку або епізод. Автор пропонує багато методів, про які йтиметься далі. А зараз хочеться звернути увагу на додаткові завдання рубрики. І починаємо з „кіднепінгу». Нове слово, яке все частіше чуємо. Мова йде про викрадення дітей. Проблема є значить її потрібно вирішувати, у тому числі і за допомогою казок, тому що в них теж є елементи викрадення. Тому дітей залучають до придумування паролів. Спочатку їх придумують або іншим гереям казки, а потім придумуємо пароль для членів сім’я.

Ще один метод для розвитку уяви, мислення, мовлення — об’єднання двох казок або оповідань в одне з новим сюжетом. Це досить складний вид роботи і різноплановий:

  • придумування старих предметів у нових варіантах (будильник хапає сплячого за вушко, в ньомузакладено мелодії сніданку, гігієнічних процедур);
  • перетворювати своїх друзів, членів сім’ї на інші особи або предмети (мама — квітка, я — Іван Царевич, тато — хмарка, тощо);
  • придумувати фантастичні казки про себе.

Наступним є метод „Постановка проблемного запитання». Запитання проблемного характеру є набагато кориснішим ніж констатуючі. Наприклад- якби людожер не перетворився на мишку, як би Кіт у чоботях його переміг? Важливим є „Метод аналогій». Він допомагає у формуванні асоціативного мислення. Наприклад- після читання казки „Попелюшка» діти повинні назвати таких самих добрих і працьовитих героїнь (Червона шапочка, сестричка Оленка…).

Ще один метод „Метод шифрів». Шифрувати можна назви казок, імена героїв.

Наприклад:

  • перевернути слово зліва направо;
  • зобразити догори ногами всього дві букви слова;
  • зашифрувати слово або фразу за допомогою прапорців;
  • зашифрувати короткий текст за допомогою азбуки Морзе.

А тепер про зв’язок казки і математики. В багатьох казках є математика. Наприклад — „Двоє жадібних ведмежат», „Вовк і семеро козенят», математичні завдання мають вимагати від дитини уміння встановлювати взаємозв’язки і взаємозалежності. Саме розповсюдженне запитання „Чим схожі і чим відмінні?». Наприклад — „Чим схожі і чим відмінні просте і золоте яйце?». Коли дитина ознайомлена з геометричними фігурами, то з їх допомогою можна моделювати знайомі казки, ховати героїв у фігурки, які легко вгадуються. за допомогою і величиною. Наприклад- „Вовк і семеро козенят» — за допомогою трикутників, „Двоє жадібних ведмежат» — двома кружками.

Також на основі казки можна придумати казку або лічилку. Відчуття часу, ваги також проходить у завданнях. Наприклад:

  • „Скільки важить булава?»
  • „12 діб летіла булава — скільки це днів?»
  • „скільки голок у їжака — як можна відповісти на це запитання?»

Одним з важливих завдань є формування екологічної культури. Так, розмовляючи про природу, важливо не пропустити пояснення динаміки розвитку предмета або явища. Наприклад — візьмемо насіння яблук і разом з дитиною простежимо його динаміку: насіння — дерево, що квітне — плоди — варення.

Важливо також вивчити шлях від кінцевого результату до початку (від варення до насіння). Це допоможе дітям зрозуміти, що в природі все пов’язано і все знаходиться у розвитку. Все навколо нас пристосовується: заєць міняє колір шубки, лисячий хвіст замітає сліди і так далі.

Це розуміння взаємозв’язків бажано перенести у казки (колобку краще поміняти колір на зелений, тоді його не буде видно на траві).

Більш свідомому розумінню явищ природи допоможе гра „якби», яка ставить дитину у позицію дослідника.

  • А якби не настала весна?
  • А якби пропав вітер?
  • А якби згасло сонце?

У природи є багато протиріч, тому доречно використовувати уже знайому гру „Добре- погано». Так, болото — це погано: можна загрузнути, багато комарів, погано пахне, не гарне. Але болото — це добре: з нього добувають торф, живить річки, жабкам добре жити у ньому. Ось так можна за допомогою казки і гри познайомити дітей з природою.

Остання рубрика „Казка розвиває руки». Не дарма кажуть „Коли я слухаю — пізнаю, коли роблю — запам’ятовую». Досить часто пропонується дітям зобразити когось або щось із казки, але не стандартно. Ось деякі прийоми:

об’ємна аплікація — мнеться аркуш, трохи вирівнюється, вирізається по контуру, злегка наклеюється, потім домальовується;

пальчиковий живопис — за допомогою пальців або кулачків;

малювання по мокрому — змочується аркуш, малюємо густою фарбою;

чарівний малюнок — свічкою;

монотипія — малюємо на целофані, потім перевертаємо і притискаємо до аркуша;

„жива» краплина — велика крапля фарби разом з аркушем повертається у різні сторони. Малюнок домальовуємо або обводимо;

„колаж» — використовується тканина, листівки, природний матеріал.