Значення родинних традицій у вихованні дитини
З перших днів появи дитини на світ сім’я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, у домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності.
Сім’я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління.
Сімейні традиції — один з основних засобів виховання, тому що перш ніж потрапити до школи (яслів, іншого колективу), дитина пізнає себе й ідентифікує в родині. Традиції декількох поколінь дозволяють дитині усвідомити свій зв’язок з бабусями, дідусями, загальними предками, дозволяють дитині пишатися своєю родиною. На жаль, у наш складний час, коли зруйновано багато родин, багато родичів втратили зв’язок, шанувати сімейні традиції стало дуже складно. Тим сильнішою є потреба виробити власні традиції, що допомагають родині частіше збиратися разом для того, щоб люди, які живуть під одним дахом, почувалися дійсно родиною. Тут постає питання про те, які традиції, що виробляються в родині, найбільш значимі. Непогано, якщо в родині склалася традиція проводити кожне літо в подорожі, — це розширює коло знайомств, допомагає дитині довідатися і побачити світ, навчає його спілкування. На жаль, далеко не всі можуть собі це дозволити. Але, зрозуміло, це не означає, що потрібно відмовлятися від дотримання якихось загальних правил. Традицією можуть стати і незвичайні зустрічі нового року чи дня народження, спільні поїздки за місто, навіть суботні обіди, — коли діти знають, що в цей день і в цей час їх у родині дуже чекають. Такі традиції сприяють зближенню, ідентифікації себе як члена родини, здатні підняти самооцінку дитини, коли вона усвідомлює, що вдома її не тільки годують, що це місце, де можна поділитися своїми переживаннями, новими враженнями. Усе це позначиться на формуванні особистості дитини, сприятиме її гармонічному розвитку.
Відродження втрачених сімейних цінностей сприятиме відродженню суспільства, тому що, маючи родину, людина має надійний тил, у неї виникає нагальна потреба піклуватися про свою родину, своїх дітей, а для цього необхідно працювати. Але людині потрібно відчувати свою необхідність не тільки в родині, а ще й одержати визнання своїх заслуг у суспільстві. Щоб досягти цього, держава має піклуватися про своїх громадян, причому піклуватися відчутно, а не декларативно, тому що голодна людина не слухатиме закликів до цивільної совісті з екрана телевізора, адже щодня бачить зовсім інше.
Вплив ЗМІ на розвиток дитини
Інформаційна епоха диктує свої закони і висуває свої вимоги. ЗМІ супроводжують життя не тільки дорослих, а й дітей. Телевізор, комп’ютер, відео давно і міцно ввійшли у життя дитини, починаючи з перших років їх існування. У багатьох сім’ях, щойно дитина навчиться сидіти, її саджають перед екраном, що заміняє живе спілкування з близькими, бабусині казки, мамині колискові, татові потішки.
Сидіння перед екраном цілком усіх улаштовує, а особливо батьків: малюк не плаче, нічого не просить, не бешкетує, безпечно поводиться і в той же час отримує враження, дізнається щось нове. Купляючи малюкові відеокасети, диски, комп’ютерні ігри, батьки, безумовно, піклуються про його розвиток і намагаються зацікавити його справою. Але якщо дорослі не братимуть активної участі в спільному перегляді телепередач і комп’ютерних іграх, це може призвести до сумних наслідків, і не тільки для здоров’я дитини (про порушення зору, постави, дефіцит рухів сказано багато), але й для її психічного розвитку. Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят переглядають телевізор без правильного вибору, від 40 хв до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує в дітей звичку проводити щовечора біля екрана, якою б не була передача. Одним із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп’ютерного» життя є відставання в розвитку дитини. Останніми роками батьки, педагоги дедалі частіше згадують про цю проблему: діти пізніше починають говорити, мало і погано розмовляють, їх мовлення бідне і примітивне. Здається, що дитина сидить біля екрана, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою.
Але мовлення — це не повторення чужих слів та їх запам’ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, а й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви й аналізу. Більшість батьків помічають, що діти не хочуть, щоб їм читали книжки, вони виявляють бажання переглядати казки на відео. У результаті не відбувається обговорення казки, у дитини не розвивається бажання самостійно навчитись читати. Згодом це дуже негативно дасться взнаки під час вступу дитини до школи.
Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникає в дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати її у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів. Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму. Деякі психологи вважають, що на цьому етапі починає формуватись сценарій агресивної поведінки. Потрапляючи в соціум, дитина пригадує той спосіб агресії, яку вона спостерігала на екрані, і починає діяти так само. Спостереження X. Хекхаузена довели, що діти, які в сім’ї часто зазнають насилля, улюбленими передачами обирають ті, у яких присутнє насилля, а улюбленими героями вважають найагресивніших. Наприкінці зупинимось на впливі реклами на психіку дитини. У дитини дошкільного віку психіка особливо вразлива до яскравих образів, їх швидкої зміни, мерехтіння тощо. Однак постійний перегляд реклами формує в дитини психологічну залежність, що виникає в результаті штучного стимулювання та збудливості нервової системи. Ефект мерехтіння відеокадрів може призвести до дисгармонії мозкових ритмів, їх збою. Згадане вище не означає потребу виключити з життя дітей ЗМІ. Це неможливо та й несуттєво. Адже існує багато телепередач та комп’ютерних ігор, що є енциклопедією моральності та знань про навколишній світ. Але підключати дітей до такої інформаційної техніки можна тільки тоді, коли вони готові використовувати її за призначенням, коли вона стане для них засобом отримання потрібної інформації, а не повновладним господарем їхніх душ.
- Не піддавайтесь спокусі полегшити собі життя, посадивши малюка перед телевізором, а самим зайнятись справами. Пам’ятайте, що психіка дитини формується тільки у спільній діяльності з дорослим. Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм, роботи за комп’ютером. Максимальна кількість часу біля екрана не повинна перевищувати від 15–20 хвилин до 1 години на день (біля комп’ютера — не більше ніж 12 хв) для старших дошкільнят.
- Намагайтесь не дозволяти дитині переглядати рекламу, а також художні фільми, орієнтовані на дорослу аудиторію. Стежте за змістовністю та художністю дитячих програм, щоб виключити низькопробну відео- і телепродукцію.
- Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, використаних комп’ютерних ігор. Важливо зрозуміти, що дитина думає, відчуває, як вона вчинила б у тій чи іншій ситуації. Навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.
- Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму, гри чи зліпити їх із пластиліну тощо. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв.
- Для дітей старшого дошкільного віку можна організувати гру «Режисери-мультиплікатори»: придумати і намалювати серію малюнків для нового фільму або продовжити улюблений фільм або гру.
Таким чином, пам’ятаючи про значну роль ЗМІ в житті кожної людини, слід пам’ятати про відповідальність, покладену на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини.
Психологічні особливості дітей 4-го – 5-го років життя
Вік від трьох до п’яти років – це середній дошкільний період. Він є дуже важливим етапом у житті дитини. Це період інтенсивного розвитку і зростання дитячого організму. На даному етапі суттєво змінюється характер дитини, активно вдосконалюються пізнавальні та комунікативні здібності.
Фізичні особливості розвитку
У середньому дошкільному віці фізичні можливості дитини значно зростають: поліпшується координація, рухи стають все більш впевненими. При цьому зберігається постійна необхідність руху. Активно розвивається моторика. Потрібно відзначити що фізичне навантаження потрібно дозувати, щоб рухова активність була не надмірною. Це пов’язано з тим, що м’язи в даний період ростуть хоч і швидко, але нерівномірно, тому дитина швидко втомлюється. Отже, малюкам необхідно давати час для відпочинку.
індивідуальної роботи. Вибір книжки вам підкаже педагог.
· Виготовляйте предметні малюнки та інші наочні посібники разом із дитиною, водночас запам‘ятовуючи нові слова.
· Розповідайте дитині, наскільки важливим є вивчення англійської мови людині майже будь-якої професії.
· Якщо дитина не засвоїла навчальний матеріал через хворобу або через іншу поважну причину, одразу зверніться до вихователя. Він розповість вам, як організувати допомогу дитині вдома.
Психічний розвиток дитини
У віці 3-5 років швидко розвиваються різні психічні процеси: пам’ять, увага, сприйняття та інші. Важливою особливістю є те, що вони стають більш усвідомленими, довільними: розвиваються вольові якості, які в подальшому обов’язково знадобляться.
Типом мислення, характерним для дитини зараз, є наочно-образне. Це означає, що в основному дії дітей носять практичний, досвідчений характер. Для них дуже важлива наочність. Підвищуються довільність і стійкість уваги: дошкільнята можуть протягом нетривалого часу (15-20 хвилин) зосереджено займатися яким-небудь видом діяльності.
Роль гри
Ігрова діяльність як і раніше залишається основною для малюка, проте вона істотно ускладнюється в порівнянні з раннім віком. Число дітей, що беруть участь в спілкуванні, зростає. З’являються тематичні рольові ігри. Вікові особливості дітей такі, що вони більше схильні спілкуватися з ровесниками своєї статі. Дівчатка більше люблять сімейні та побутові теми (дочки-матері, магазин). Хлопчики воліють грати в моряків, військових, лицарів. На цьому етапі діти починають влаштовувати перші змагання, прагнуть домогтися успіху.
Творчі здібності
Середні дошкільнята із задоволенням освоюють різні види творчої діяльності. Дитині подобається займатися сюжетної ліпленням, аплікацією. Одним з улюблених занять стає образотворча діяльність. Малюнок стає одним із засобів творчого самовираження.
Середній дошкільник може скласти невелику казку чи пісеньку, розуміє, що таке рими, і користується ними. Яскрава фантазія і багата уява дозволяють створювати цілі всесвіти в голові або на чистому аркуші паперу, де дитина може вибрати для себе будь-яку роль.
Розвиток мови
Протягом середнього дошкільного періоду відбувається активний розвиток мовних здібностей. Значно поліпшується звуковимову, активно росте словниковий запас, досягаючи приблизно двох тисяч слів і більше. Мовні вікові особливості дітей дозволяють більш чітко висловлювати свої думки і повноцінно спілкуватися з ровесниками.
Дитина вже здатна охарактеризувати той чи інший об’єкт, описати свої емоції, переказати невеликої художній текст, відповісти на питання дорослого. На даному етапі розвитку діти опановують граматичним ладом мови: розуміють і правильно використовують приводи, вчаться будувати складні речення і так далі. Розвивається зв’язкова мова.
Спілкування з однолітками і дорослими
У середньому дошкільному віці першорядну важливість набувають контакти з однолітками. Якщо раніше дитині було достатньо іграшок і спілкування з батьками, то тепер йому необхідна взаємодія з іншими дітьми. Спостерігається підвищена потреба у визнанні та повазі з боку ровесників. Спілкування, як правило, тісно пов’язане з іншими видами діяльності (грою, спільною працею). З’являються перші друзі, з якими дитина спілкується найохочіше.
У групі дітей починають виникати конкуренція і перші лідери. Спілкування з ровесниками носить, як правило, ситуативний характер. Взаємодія з дорослими, навпаки, виходить за рамки конкретної ситуації і стає більш абстрактним. Дитина розцінює батьків як невичерпне і авторитетне джерело нових відомостей, тому задає їм безліч різноманітних питань. Саме в цей період дошкільнята відчувають особливу потребу в заохоченні і ображаються на зауваження і на те, якщо їх старання залишаються непоміченими.
Емоційні особливості
У цьому віці відбувається значний розвиток сфери емоцій. Це пора перших симпатій і прихильностей, більш глибоких і осмислених почуттів. Дитина може зрозуміти душевний стан близького йому дорослого, вчиться співпереживати.
Виховання
Говорячи про виховання дітей цього віку, потрібно пам’ятати, що на даному етапі суттєво змінюється характер. Криза трьох років благополучно проходить, і дитина стає набагато більш слухняним і поступливим, ніж раніше. Саме в цей час дітям необхідно повноцінне спілкування з батьками. Власне кажучи, в цьому і полягають основи виховання. Головна функція дорослих зараз – пояснити якомога докладніше і показати на особистому прикладі. Дитина вбирає все як губка, з допитливістю першовідкривача тягнеться до нових знань. Батьки повинні уважно вислуховувати численні запитання і відповідати на них, адже в сім’ї діти черпають перші знання про навколишній світ і своє місце в ньому.
Саме тепер необхідно закладати моральні якості, розвивати в дитині доброту, ввічливість, чуйність, відповідальність, любов до праці. На цьому етапі у дитини з’являються перші друзі, тому дуже важливо навчити спілкуватися з однолітками: поступатися, відстоювати свої інтереси, ділитися.
Якщо дитина не засвоїла навчальний матеріал через хворобу або через іншу поважну причину, одразу зверніться до вихователя. Він розповість вам, як організувати допомогу дитині вдома.
Сім’я – це головне
На думку практикуючих дитячих психологів, сім’я відіграє найважливішу роль у становленні особистості дитини. Відносини між батьками – перше, що бачить підростаючий малюк, це той еталон, який він вважає єдино вірним. Тому дуже важливо, щоб у дитини був гідний приклад в особі дорослих.
Батьки повинні пам’ятати, що саме в дошкільному віці розвиваються такі риси характеру, як доброта, справедливість, правдивість, закладаються життєві цінності та ідеали. Так, мати вчить дитину знаходити спільну мову, шукати компроміс, від неї виходить ласка, турбота і любов. Батько є уособленням порядку, захисту, це перший учитель життя, який допомагає бути сильним і цілеспрямованим. Відносини усередині сім’ї – найважливіший чинник, який впливає на виховання дитини і на всю його подальше життя.