Як навчають дітей звуковому аналізу слів

Навчання дітей грамоті в дитячому саду здійснюється аналітико-синтетичним методом. Це означає, що спочатку дітей знайомлять зі звуками рідної мови, а потім з літерами.

При навчанні, як писання, так і читання, вихідним процесом є звуковий аналіз усного мовлення, тобто уявне розчленовування слова на складові його звуки, встановлення їх кількості та послідовності.

Порушення звукового аналізу виражається в тому, що дитина сприймає слово глобально, орієнтуючись лише на його смислову сторону, і не сприймає фонетичну сторону, тобто послідовність його складових звуків. Наприклад, дорослий просить дитину назвати звуки в слові СІК, а дитина відповідає: “апельсиновий, яблучний…”

Прочитати слово – значить по поєднанню окремих літер, що відображають порядок звуків у слові, синтезувати їх так, щоб вони склали реальне, живе слово.

Діти з проблемами в мовному розвитку, у яких порушено вимова фонем і їх сприйняття, тим більше відчувають труднощі звукового аналізу і синтезу. Вони можуть бути виражені в різному ступені: від змішання порядку окремих звуків до повної нездатності визначити кількість, послідовність чи позицію звуків у слові.

Навчання звукового аналізу слова є основним завданням етапу підготовки до навчання грамоті і передбачає: визначення кількості звуків у слові, фонетичну характеристику звуків (уміння диференціювати голосні і приголосні звуки, дзвінкі і глухі, тверді і м’які), визначення місця звуку в слові.

Шановні батьки, пам’ятайте:

  1. Звук – ми чуємо і вимовляємо.
  2. Букви ми пишемо і читаємо.
  3. Звуки бувають голосними і приголосними.

Голосні звуки можна співати голосом, при цьому повітря, що виходить з рота не зустрічає перешкоди. Приголосні звуки – звуки, які не можна співати, тому повітря, що виходить з рота при їх проголошенні, зустрічає перешкоду.

Голосних звуків шість: А В О І Е И

Голосних літер десять: А В О І Е И – відповідають звукам і чотири йотированные, які позначають два звуки : Я-йа, Ю-йу, Е-йэ, Е-йо.

Голосні звуки позначаються на схемі червоним кольором.

Приголосні звуки бувають глухими і дзвінкими. Глухий звук утворюється без участі голосових складок, ми пояснюємо дітям, що коли вимовляємо

глухий звук, голос спить, а при вимові дзвінких звуків голос дзвенить (Покласти руку на шийку або закрити вуха руками). На схемі дзвінкі звуки позначаємо дзвіночком.

Дзвінкі звуки: Б, В, Г, Д, Ж, З, Й, Л, М, Н, Р.

Глухі звуки : К, П, С, Т, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, Щ,

Приголосні звуки бувають м’якими і твердими.

Завжди тверді приголосні: Ж, Ш, Ц

Завжди м’які приголосні: Ї, Ч, Щ

Тверді звуки позначаються на схемах синім кольором, м’які – зеленим.

Зразкові ігрові завдання.

Гра «Піймай звук» (з ряду звуків, складів, слів).

Завдання: розвивати слухову увагу, фонематичний слух.

Дорослий називає звук, а дитина піднімає синій або зелений квадратик. Потім слово. Якщо на початку слова чується твердий звук, потрібно підняти синій квадратик, якщо м’який – зелений (Сніг, зима, лижі та ін).

Гра «Скільки звуків у слові заховалося?»

Викласти схему слова КІТ.

– Скільки звуків у слові КІТ? (У слові КІТ три звуку)

– Який перший звук у слові КІТ? (перший звук [К])

– Звук [К]? (звук [К] приголосний, глухий, твердий).

– Яким квадратиком на схемі позначимо звук [К]? (Синім квадратом).

– Який другий звук у слові КІТ? (Другий звук [Про])

– Звук [Про ]який? (Звук [Про] голосний).

– Яким квадратиком на схемі позначимо звук [О]? (Червоним квадратиком).

– Який третій звук у слові КІТ? (Третій звук [Т]).

– Звук [Т]? (Звук [Т] – приголосний, твердий, глухий).

Яким квадратиком на схемі позначимо звук [Т]? (Синім квадратом).

– Звуки подружилися. Що вийшло? (КІТ).

– Якою буквою позначимо звук [К]? (Буквою К).

Який позначимо літерою звук [О]? (Буквою О).

Який позначимо літерою звук [Т]? (Буквою Т).

– Літери подружилися. Що вийшло? (КІТ).

Важливо, щоб дитина засвоїла, що таке звук мови, міг диференціювати звуки, ділити слова на звуки та склади. Тільки тоді він зможе без праці оволодіти навичкою читання.

Літери є графічним символом звуків. Часто ми стикаємося з тим, що дітей вчать побуквенному читання, тобто діти, бачачи букву, вимовляють її назва, а не звук: пе, ре.. В результаті виходить «кэотэ», замість «кіт». Діти з працею вникають в правила читання букв і буквосполучень. Це створює додаткові труднощі в навчанні дітей читання.

У методиці навчання читання в дитячому садку передбачає називання букв з їх звуковим позначенням: п, б, к…. Це значно полегшує дітям оволодіння навичкою читання. Для того, щоб дитина краще засвоїв графічний образ букви і для профілактики дисграфії у школі (дисграфія – порушення писемного мовлення) рекомендують такі завдання:

– «На що схожа буква?»

– У рядку букв обвести в коло задану букву.

– Викладання літер з рахункових паличок, з мотузки на оксамитової папері, виліпити з пластиліну і т.п.

– Обвести букву по точках, заштрихувати букву, дописати літеру.

Шановні батьки, дуже точно дотримуйтесь інструкцій педагогів, виконуючи завдання з зошита, не ускладнюйте завдання на свій розсуд. Пам’ятайте про те, що вимоги дитячого садка і сім’ї повинні бути єдині!

Формування предметного  словника у дітей із загальним недорозвитком мовлення

Порушення формування лексики у дітей з ЗНМ  виявляються в обмеженості словникового запасу, різкій розбіжності об’єму активного і пасивного словника, неточному вживанні слів, численних вербальних парафазіях, труднощах актуалізації словника (В.К. Воробйова, Н.С. Жукова, Е.М. Мастюкова, Т.Б. Філічева і ін.).

Однією  з виражених особливостей мови дітей з ЗНМ є більша, ніж в нормі, розбіжність в об’ємі пасивного і активного словника. Також дошкільники розуміють значення багатьох слів, проте їх вживання в експресивній мові, актуалізація словника викликають великі труднощі.

Бідність словника виявляється в тому, що навіть 6-річна дитина з ЗНМ не знає багатьох слів: назв ягід, риб, квітів, тварин, професій, інструментів, частин тіла і предметів. Часто їм важко в актуалізації таких слів, як «вівця», «бабка», «блискавка» і т.д. Значно складніше засвоюються слова узагальненого, переносного  значення: «гроза», «грім». Характерною особливістю словника дітей з ЗНМ  можна назвати неточність вживання слів.

Іноді вони використовуються в зайве широкому значенні, в інших випадках – в дуже вузькому.

У цих дітей найбільш поширені заміни слів, що відносяться до одного семантичного поля. Серед іменників переважають заміни слів шляхом об’єднання їх в одне родове поняття: «лось – олень», «весна – осінь», «цукорниця – чайник» і т.п.

Змішування  слів у дітей з ЗНМ  йде на основі схожості:

– за ознакою функціонального призначення («миска – тарілка», «мітла – щітка»);

– за  зовнішньою схожістю («майка – сорочка», «сарафан – фартух»);

– за  об’єднанням спільністю ситуації («каток – лід»);

– частини і ціле («паровоз – потяг», «лікоть – рука»);

– узагальнюючих понять і слів конкретного значення («взуття – черевики», «посуд – тарілки»);

– словосполучень і пов’язаних з ними понять («плита – газ горить», «ліжко – щоб спати»);

– іменників і слів, що позначають дії, або навпаки («відкривати – двері», «ліки – хворіти»).

У дітей з ЗНМ  процес пошуку потрібного слова йде дуже повільно, недостатньо автоматизовано. Порушення актуалізації словника виявляються також в спотворенні звукової, складової структури слова. Великі труднощі викликає класифікація предметів: діти не знають узагальнень, не виділяють четвертий зайвий предмет, позначений семантично далеким словом. Навіть при правильному виконанні завдання діти з ЗНМ часто пояснюють свій вибір на основі ситуативних ознак: «”вовк, собака, лисиця” – зайве слово “собака”, оскільки в лісі не ходять собаки».

Труднощі виникають і при підборі синонімів і антонімів. Замість антонімів використовуються слова, семантично близькі («день – вечір»), слова-стимули з частинкою «не» («шум – не шум» – немає шуму»).

Як синоніми підбираються слова семантично близькі («вулиця — дорога»), схожі за звучанням («парк — парта»), форми початкового слова або споріднені слова («боєць — бій»).

Замість назв дитинчат тварин («ягня», «теля», «порося») — мовиться «свинка», «корів». Допускаються помилки при вживанні і утворенні іменників із зменшувально-пестливими суфіксами («яблоченька», «зошиток »).

У дітей з ЗНМ спостерігаються труднощі при називанні  професії людей.

Корекційна робота з уточнення  і збагачення  словника дітей 

При організації логопедичної роботи необхідно враховувати сучасні лінгвістичні уявлення про слово, його структуру, онтогенетичні закономірності розвитку лексичного компоненту мови. Формування словника йде за наступними напрямками:

— розширення об’єму словника і уявлень про навколишню дійсність;

— уточнення значення слів;

— формування семантичної структури слова;

— організація семантичних полів, лексичної системи рідної мови;

—активізація словника, вдосконалення процесу пошуку слова, його переводу з пасивного словника в активний.

При створенні системи роботи над словами були використані деякі прийоми, описані Л.С. Виготським, С.Н. Короповою і ін. Вона складена з урахуванням тісного зв’язку процесів розвитку лексики і словотворення, включає завдання на уточнення структури значення слова, оволодіння морфемами, системою граматичних знань, закріплення зв’язку між словами, розвиток діалогічної і монологічної мови.

На заняттях з розвитку лексико-граматичних засобів мови і зв’язної мови проводиться велика робота по активізації і вдосконаленню словника, розуміння мови, формуванню уміння виділяти частини предмета. На основі уточнення пасивного мовного запасу організовується усна мовна практика.

В процесі засвоєння наочного словника на основі наочно-графічних схем діти продовжують знайомитися з різними способами словотворення. (Наприклад, суфіксальний — для іменників.) У них розвиваються навики утворення нового слова з двох частин («гриб + ник»).

Привертаючи увагу до спільності кореневої частини серед ланцюжка споріднених слів («сад — садівник»), можна сформувати уявлення про систему словотворчих зв’язків («сад — садок — садівник»). Одночасно діти вчаться розуміти узагальнене значення слова.

Необхідною умовою уточнення і розширення наочного словника є практичне засвоєння поширених випадків багатозначності слів. Кожне заняття має свою тему, яка містить відповідні відомості і передбачає поступове уточнення словника і його систематизацію на основі спостережень і логічних прийомів порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення.

Формування лексики у дитини тісно пов’язане з процесами словотворення, оскільки вона швидко збагачується за рахунок похідних слів. Послідовність появи словотворчих форм в дитячій мові визначається їх семантикою, функцією в структурі мови (спочатку виникають семантично прості, що зорово сприймаються,  добре диференціюються зменшувально-пестливі форми іменників). Значно пізніше в мові з’являються назви професій людей і інші складніші за семантикою слова.

Ігротека в колі сім’ї

Ви можете розвивати мовлення дитини будь-коли й будь-де, особливо у вихідні дні, свята, будні дні вечорами. Коли дорослі й малята збираються разом. Пропоную використовувати ігротеку в колі сім’ї.

Гра «Тільки веселі слова»

Перший гравець вимовляє: «Клоун» .Другий : «Радість». Третій : «Сміх». Промовляють дорослі і діти , доки слова не закінчаться. Можна змінити тему і називати лише зелені слова, лише круглі і т. д.

Гра «Хто що вміє?»

Дитині пропонують дібрати до будь-якого предмета щонайбільше слів-дій.

-Що вміє робити кішка? (Муркотіти, спати,  дряпатись, хлебтати молоко…)

Гра «Автобіографія»

Спочатку хтось із дорослих бере роль ведучого і перевтілюється в якийсь предмет чи явище і починає розповідь,а інші-визначають про кого йшла мова. Наприклад: «Я є в кожному будинку,я скляна і прозора. Без мене в кімнаті стає темно».

Гра «Веселі рими»

Учасники добирають до запропонованих слів рими. Наприклад: свічка-пічка, мишка-кришка.

Ігри на складовий аналіз слів:

Пропоную пограти з дитиною в ігри, щоб закріпити вміння ділити слова на склади:

«Веселий м’ячик»

Дитина тримає в руках м’яч. Вимовляючи слово, вона нажимає на м’яч стільки разів, скільки складів у слові.

 «Заблукали в лісі»

Уявіть, що ви заблукали в лісі. – Як ви зватимете друзів? (О-лен-ко).

«Пригадай лічилку»

Запропонувати дитині пригадати, які вона знає лічилки.

«Посели в будинок»

Дитина  попередньо малює чи вирізає 4 будинки, в кожному з яких різна кількість вікон-одне, два, три, чотири. Потім бере іграшку, промовляє її назву по частинах ( рахує склади) та ставить у той будинок, де кількість вікон відповідає кількості складів.

«Купи іграшку»

Дитині пропонують придбати серед розмаїття іграшок лише ті, в назві яких 1 склад. Після того, як усі іграшки з односкладовими назвами розкуплять, придбати іграшки, назви яких містять 2 склади, потім – 3 склади.

10 порад логопеда, як допомогти дитині заговорити!

  1. Заохочуйте дитину завжди дивитися на Вас, коли Ви говорите!

Діти навчаються шляхом наслідування. І в розвитку мови наслідування відіграє важливу роль. Тому будьте хорошим зразком для вашої дитини. Переконайтеся, що ви говорите всі слова чітко і малюк бачить Вашу артикуляцію. Тоді Ваша дитина може краще все зрозуміти і швидше заговорити.

  1. Використовуйте короткі слова, прості і зрозумілі!

Маленька дитина не в змозі зрозуміти і запам’ятати довгі і складні речення. Тому бажано використовувати прості терміни та короткі фрази (але без «сюсюкання»). Наприклад, давайте малюкові прості вказівки і задавайте прості питання, такі як «візьми ведмедика», «принеси ляльку», «де кубик?»Ніж простіше будуть Ваші слова і фрази, тим швидше дитина почне наслідувати Вам!

  1. Не говоріть надто швидко!

Коли ваша дитина стикається з швидким потоком слів, що він чує, але не розуміє їх.

  1. Промовляйте вголос все, що Ви робите!

«Зараз ми одягнемо черевики, куртку, шапку і підемо гуляти». «Я дістану тарілку, ложку, і ми будемо їсти суп».

  1. Читайте дитині книги!

Одним з наслідків читання для дітей молодшого віку є більш швидке розвиток мовлення. Читайте дитині не менше 10 хвилин кожен день, навіть більше, якщо це можливо. Вибирайте книги з короткими текстами і яскравими картинками.

Не дратуйтеся, якщо дитина просить читати йому одне і те ж. Правило повторення – головне в мовному розвитку. Коли він чує одні й ті ж слова і пояснення, вони швидше увійдуть в його словниковий запас.

  1. Обмежуйте перегляд телевізора!

Не використовуйте телевізор в якості няні або як метод заспокоєння дитини. Ви можете бути зачаровані тим, як ваш малюк танцює при показі якоїсь реклами. Але згодом виявитися, що за короткий час дитина і Ви стали залежні від телевізора.

Замініть телевізор розмовами, цікавими іграми та компанією інших дітей. Саме це буде стимулювати мова Вашого малюка.

  1. Частіше включайте музику та пісні для малят!

Музичні твори та дитячі пісеньки дуже корисні для збагачення словникового запасу і розвитку слухового уваги. Ритм і мелодії пісень так само сприяють розвитку сприйняття дитини.

Чергуйте повільні і швидкі мелодії. Особливо підходять ті, які можна поєднувати з рухом. Так тренується слухо-моторна координація. Крім того, співайте самі, щоб малюк стежив за Вашими губами і міг повторювати за Вами слова.

  1. Заохочуйте рухову активність дитини!

Щоб швидше розвинути мовлення малюка, більше гуляйте, ходіть, бігайте з ним, лазайте по драбинках, грайте в м’яч і т. п.

  1. Розвивайте дрібну моторику!

Про взаємозв’язок мови і рухів руки знає, мабуть, кожна мама. Так що давайте вашій дитині фарби, пластилін, безпечні ножиці для вирізання, нанизуйте великі намистини, ґудзики і купуйте гри, що вимагає певної спритності пальців (наприклад, «шнурівки»). Особливо корисна пальчикова гімнастика!

  1. Виключіть будь-які надмірні вимоги!

Забезпечте своєму малюкові спокійне, розмірене обстановку, здорове харчування, достатній сон, багато гуляйте на свіжому повітрі. Дозволяйте малюкові грати з іншими дітьми. Будьте самі собою, а не гарячково нетерплячими у відносинах з Вашою дитиною. Залишайтеся спокійними і врівноваженими.

* * * * *

Дуже часто діти, які погано говорять для свого віку, ще й погано їдять. Як правило, для них проблема з’їсти яблуко чи моркву, не кажучи вже про м’ясо. Це викликане слабкістю щелепних м’язів, що, в свою чергу, затримує розвиток рухів артикуляційного апарату.

Тому обов’язково змушуйте дитину жувати сухарі і цілі овочі і фрукти, хліб з корочками і кускове м’ясо. Щоб розвинути м’язи щік і язика, покажіть дитині, як полоскати рот. Навчіть надувати щоки і утримувати повітря, “перекочувати” його з однієї щоки в іншу.

Не забувайте розвивати дрібну моторику – тобто малюк якомога більше повинен працювати своїми неслухняними пальчиками. Як би не здавалося вам це стомлюючим, нехай малюк сам застібає ґудзики, шнурує черевики, засукує рукава. Причому починати тренуватися дитині краще не на своєму одязі, а спершу “допомагати” одягнутися лялькам , малюкам і , навіть, батькам.

Для розвитку дрібної моторики дуже корисно ліпити. Тільки не залишайте малюка наодинці з пластиліном, щоб вчасно припинити його бажання спробувати зліплений кульку на смак.

Багато мам не довіряють дитині ножиці. Але якщо в кільцях ножиць будуть пальці дорослого разом з дитячими пальчиками вирізати будь-які фігурки, вийде відмінна тренування для руки.

Пальчикові ігри дають можливість батькам і вихователям грати з малюками, радувати їх і, разом з тим розвивати мову і дрібну моторику. Завдяки таким іграм дитина отримує різноманітні сенсорні враження, у нього розвивається уважність і здатність зосереджуватися. Такі ігри формують добрі взаємини між дітьми, а також між дорослим і дитиною.

ДЛЯ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ. У ВІЛЬНИЙ ЧАС ВЛІТКУ МОЖНА:

ЗБИРАТИ, ПЕРЕБИРАТИ ЯГОДИ;

ВИКЛАДАТИ БУКВИ, ЦИФРИ І МАЛЮНКИ З ШИШОК, КАМЕНІВ;

ГРАТИ З ГЛИНОЮ, МОКРИМ ПІСКОМ

А У ДОЩОВУ ПОГОДУ:

ПЕРЕБИРАТИ КРУПУ;

ЗБИРАТИ ПАЗЛИ, КОНСТРУКТОР, МОЗАЇКУ;

ГРАТИ В ПАЛЬЧИКОВІ ІГРИ («СОРОКА»ТОЩО);

ЗАГВИНЧУВАТИ ГАЙКИ (ІГРАШКОВІ І СПРАВЖНІ);

ЛІПИТИ З ГЛИНИ, ТІСТА, ПЛАСТИЛІНУ;

ЧИТАТИ, РОЗМОВЛЯТИ ПРО ПРОЧИТАНЕ, ВЧИТИ ВІРШІ;

ГРАТИ В НАСТІЛЬНІ ІГРИ (ШАШКИ, НАРДИ, ЛОТО: ТЕМАТИЧНЕ І ЦИФРОВЕ.

Як розвивати мовлення дитини

  • Розвивайте мовлення дитини з народження, тому якомога більше розмовляйте з нею з перших днів життя.
  • Підохочуйте лепіт малюка мімікою радості.
  • Створіть для дитини таке мовленнєве оточення, яке буде зразком для наслідування.
  • Ні в якому разі не сюсюкайте з малюком. Чітко називайте предмети, їх ознаки, коментуйте дії, які виконуєте.
  • Привчайте дитину говорити, широко розкриваючи рота, щоб запобігти мовленню крізь зуби.
  • Виправляйте неправильно вимовлені малюком слова лише після того, як він закінчить фразу.
  • Не намагайтеся зрозуміти дитину з півслова, з одного лише жесту чи погляду. Систематично створюйте такі ситуації, в яких вона висловлювала б своє прохання словесно.
  • Спонукайте малюка до мовлення за допомогою запитань.
  • Привчайте дитину дивитися під час розмови в очі співбесідника. Це сприятиме зоровому сприйманню артикуляції, її засвоєнню.
  • Пропонуйте малюкові артикуляційну гімнастику з метою розвитку органів мовлення та дикції.
  • Побільше читайте дитині, учіть переказувати прочитане. Почніть з найкоротших казок, у яких багато повторів. Тексти для читання підбирайте такі, які відповідають можливостям вимови дитини, інакше вікові неправильності закріплюватимуться.
  • Дитина любить розглядати малюнки в книгах. Робіть це разом з нею і обов’язково попросіть розповісти, що на них зображено.
  • Вчіть з малюком лічилки, потішки, загадки, які легко запам’ятовуються, розвивають пам’ять, збагачують словниковий запас.
  • Повторюйте чистомовки, скоромовки, виховуйте правильну звуковимову.
  • Складайте цікаві історії за картинками.
  • Вчіть дитину чути і диференціювати звуки. Придумуйте і грайте з малюком в ігри з розвитку звукового сприймання.
  • Привчайте малюка міркувати, уявляти, вигадувати, обґрунтовувати свої думки.
  • Розвивайте дрібну моторику пальців рук, тісно пов’язану з розвитком мовлення.
  • Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

Причини мовленнєвих порушень

При нормальному ході мовного розвитку не пізніше, ніж до 5-6 років дитя повинне опанувати правильну вимову всіх звуків мови. Якщо ж цього не відбувається, то така затримка свідчить про наявність якихось особливих причин, що заважають дитині своєчасно опанувати правильну вимову звуків мови. Тут вже доводиться говорити про порушення, дефекти звуковимови, що вимагають спеціальної логопедичної допомоги.

З неправильною вимовою звуків у дітей ми зустрічаємося дуже рано, вже в молодших групах дошкільної установи. Проте там найчастіше спостерігаються тимчасові (фізіологічні) порушення звуковимови.

У міру дозрівання мовного апарату дитини поступово удосконалюється і його звуковимова, все більш і більш наближаючись до зразка мови дорослого.

Абсолютно необхідною умовою є правильна, виразна і некваплива мова дорослих людей, що оточують дитину. Це той зразок для наслідування, якому дитя слідує в нелегкому для нього процесі опанування правильної вимови звуків. Якщо ж такий зразок відсутній, то засвоєнню дітям правильної артикуляції звуків різко важко або навіть стає неможливим. Про це свідчать, на приклад, випадки досить широко поширеною «родинної картавості», яку дитя засвоює, наслідуючи батькам.

Зовсім неприпустимо «сюсюкання» дорослих з дитиною. Тут вона позбавляється не лише правильного зразка для наслідування, але навіть і стимул-реакції для поліпшення своєї звуковимови: адже дорослим подобається його мова, і вони самі наслідують їй!

Причинами патології дитячої мови можуть стати:

Різні несприятливі дії, як у внутріутробному періоді розвитку, так і під час пологів.

Від часу ураження в значній мірі залежить характер аномалії розвитку мозку в цілому. Найбільш важке ураження мозку під впливом різних шкідливостей (інфекцій, інтоксикацій) зазвичай виникає в період раннього ембріогенезу, наприклад, на 3-4 місяці внутріутробного життя, в період найбільшої диференціації нервових клітин. Залежно від того, які відділи нервової системи найінтенсивніше розвиваються в період впливу того або іншого шкідливого чинника, недорозвинення може стосуватися переважно рухових, сенсорних, мовних або інтелектуальних функцій. Серед причин, зухвале пошкодження або недорозвинення мозку, найбільш частими є інфекції або інтоксикації матері під час вагітності, токсикоз, родова травма, асфіксія – недостатність кисневого постачання мозку, несумісність крові матері і плоду по резус-фактору, захворювання центральної нервової системи.

Різні захворювання в перші роки життя дитини. Особливо згубними для розвитку мови є часті інфекціонно-вірусні захворювання, менінгоенцефаліт і ранні шлунково-кишкові розлади.

Травми черепа, що супроводжуються струсом мозку.

Спадкові чинники. Наприклад, природжені дефекти мовного апарату: незрощення верхньої губи, щелепи, м′якого і твердого піднебіння; масивні і короткі під′язикові вуздечки; зміни форми і відносної величини щелеп; патологічне розташування і форми зубів верхньої і нижньої щелеп.

Таким чином, велика роль у виникненні мовних порушень, у тому числі і спільного недорозвинення мови, належить генетичним чинникам. У цих випадках мовний дефект може виникнути під впливом навіть незначних несприятливих зовнішніх дій.

Куріння під час вагітності, вживання алкоголю.

Несприятливі соціально – побутові умови, що приводять до мікросоціальної педагогічної занедбаності, порушенням емоційно-вольової сфери і дефіциту в розвитку мови.

Токсикоз вагітності, не залежно від терміну вагітності.

Якщо вплив цих чинників поєднується хоч би з не різко вираженою органічною недостатністю центральної нервової системи або з генетичною схильністю, то порушення мовного розвитку набувають стійкішого характеру і виявляються у вигляді спільного недорозвинення мови.