Батькам про музику

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину. Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює, чи навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани від умиротворення, спокою та гармонії до неспокою, пригніченості або агресії. У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.

Збуджуюча, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах) спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперактивним дітям зі слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.

Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти заснути, дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже в ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть його закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в нього позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина його тіла. Музика для дитини – світ радісних хвилювань. Щоб відкрити для неї двері у цей світ, треба розвивати у неї здібності і перш за все музичний слух і емоційний відгук, інакше музика не виконає своєї виховної функції. Якщо дорослі якомога ближче стискаються зі світом дитинства, якщо вони разом з дітьми мріють фантазують, сміються і грають, то діти відчуваючи цю близькість дорослих, відкривають їм свої таємниці, почуття та емоції. Як це прекрасно-знайомити дітей з музикою! Діти дуже люблять слухати, треба більше і більше співати дітям без музичного супроводу, щоб вони не тільки слухали, але й розуміли, про що ця пісня, вслухувались в звучання слів та словосполучень. Музика, як і художнє слово чи картина, повинна стати для дітей засобом вираження почуттів, настрою, ідей. Слухання музики розвиває інтерес до неї, любов, розширює кругозір,підвищує музичне сприйняття. Для кращого запам’ятовування пісні, чи музичного твору,можна асоціювати його з тим, що бачить дитина навколо себе – намалювати те, про що вона чула.

Дуже гарно запам’ятовують діти пісні з мультфільмів, тому,що вони сприймають пісню образно, відносно того чи іншого героя. Батьки повинні вчити дитину любити пісню,насамперед, народну пісню, тому що народна пісня має художньо-виховну цінність. Для розвитку ритмічного сприйняття треба користуватись музичними інструментами. Але в домашніх умовах це можливі такі предмети: ложки, палички, камінці, капронові пляшечки чи коробочки, які наповнюють крупою, горохом, квасолею, що буде слугувати не тільки забавкою, але й засобами розвитку музичного слуху.

Дитина і музика

Музичне виховання є органічною складовою всього навчального-виховного процесу в дошкільному закладі. Музика допомагає дошкільнятам глибше сприймати навколишнє середовище, виховує любов до своїх рідних, друзів, збагачує і емоційно забарвлює її мову, сприяє розвитку музичних здібностей.

Вплив музики на емоційний, творчий, психічний розвиток дитини безперечний. Музика здатна викликати у малюка шквал почуттів і переживань. Вже в перші місяці дитина прислухається до мелодійних та заколисуючих звуків колискової, жваво реагує на танцювальну музику, зупиняє погляд на музичному інструменті, що звучить.

Музичні здібності у дітей проявляються дуже рано. Музика постійно викликає в дитини посмішку, рух, вона вся ніби перетворюється та пожвавлюється. З віком емоційний відгук дитини на музику носить більш визначений характер. Музична практика дитини виявляється через сприйняття музики, її виконання та музично-освітню діяльність. У процесі музичного виховання діти ознайомлюються з різними музичними творами, набувають певні знання, виробляють уміння й навички слухання музики, співу, музично-ритмічних рухів.

На музичних заняттях я вчу дітей слухати музику різних композиторів. Розвиваю уяву, мислення, музичний слух, пам’ять, навчаю дітей визначати темп, динаміку, характер, кількість частин, жанр, назву твору і композитора.

У своїй роботі часто використовую елементи методики Карла Орфа такі, як мовленнєві вправи (вони є основою навчання не тільки музичного виховання, але і навчання дітей рідної мови і навіть іноземної); музично-рухові вправи (навчання зображувати рух і настрій через елементарний рух – удари, клацання, плескання, притупування).

Оскільки у наш час навіть маленькі діти відчувають шалений ритм життя, то часто бувають нервовими, некерованими, агресивними, тому я намагаюся надавати їм можливість якомога більше слухати спокійну музику, а також уривки різнохарактерних музичних творів – повільних і швидких, сумних і веселих, які нагадують своєрідну гру настроями, емоціями, образами, що допомагають урівноважити занадто збуджених та налаштовує на активність надмірно спокійних малюків.

Найбільше уваги я приділяю співам. Навчаю дітей співати голосно, чітко вимовляти слова, брати дихання. Розучуємо найрізноманітніші розспівки. При цьому у дітей розвивається музичний слух, пам’ять, увага, уява, виховується любов до пісні різного жанру. А для зняття втоми та оздоровлення дошкільнят використовую так зване «музичне дихання», яке виникає під час проспівування певних звуків. Так, проспівування довгого звуку «о-о-о-о» оздоровлює серце, печінку, шлунок, діє на вегетативні центри. Проспівування звуку «а-а-а» посилює діяльність щитовидної залози, зору, слуху. Промовляння «оо-уу-мм» посилає позитивні вібрації мозку, комплексно оздоровлює всі внутрішні органи й функціональні системи.

Найбільш улюбленою для дітей є музична гра. У грі в дітей збагачуються музичні враження, фантазія, вони вчаться рухатися під музику, отримують задоволення та радісний настрій.

Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення у дітей дошкільного віку

«Витоки здібностей дітей
знаходяться на кінчиках пальців»

В. Сухомлинський

 

Дрібна моторика. Перша іграшка дитини – її ручки та пальці. Настає час, коли мама помічає, що її малюк, якому вже 3-4 місяці, розглядає свої пальчики, руки, подовгу рухає ними, бавиться. Він пізнає навколишній світ через своє тіло. Чим більше дитина рухає пальчиками, тим краще розвиваються мозкові структури. Вважається, що ігри за участю рук та пальців сприяють гармонійному розвитку тіла, розуму, підтримують у робочому стані системи мозку.

Формування правильної вимови у дітей – це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати звернене до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Про вплив мануальних (ручних дій) на розвиток мозку було відомо ще в ІІ столітті до нашої ери в Китаї. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений вченими в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

Ігри за участю рук і пальців сприяють гармонійному розвитку тіла і розуму, підтримують у належному стані мозкові системи. Східні медики встановили, що масаж великого пальця підвищує функціональну активність головного мозку, масаж вказівного пальця позитивно впливає на стан шлунку, середнього – на кишечник, безіменного – на печінку і нирки, мізинця – на серце.

Народна мудрість здавна зберігає знання про необхідність рухів пальчиків дитини. В різних культурах зустрічаються народні ігри для малюків, у яких активно задіяні руки та пальці. У Китаї з давнини поширені вправи для долонь з кам’яними і металевими кульками. Регулярні вправи з кульками поліпшують пам’ять, розумові здібності дитини, усувають її емоційну напругу, поліпшують діяльність серцево-судинної і травної систем, розвивають координацію рухів, силу і спритність рук, підтримують життєвий тонус.

Сучасні дослідження фізіологів підтверджують існування зв’язку між розвитком дрібної моторики руки та структур мозку. В роботах В.М. Бехтерева є висновки про те, що маніпуляції рук впливають на функціонування центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи кистей допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини. Дослідження М.М Кольцової показали, що кожен палець руки має своє представництво у корі великих півкуль головного мозку. Розвиток рухів пальців передує появі артикуляції складів. Таким чином мовлення перебуває в прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання. Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, педагоги, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем:

по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини,

по-друге, покращують розвиток мовлення малюка,

по-третє, готують його до оволодіння навичками письма.

З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. “Пальчикові” ігри допомагають не тільки розвивати мовлення та інтелектуальні здібності дитини, а приходять на допомогу у скрутні хвилини плачу або болю, щоб організувати діяльність маляти впродовж дня, відволікати, створити приємну атмосферу в домі. Пропонуючи малюку таку гру, важливо зразу створити її настрій, правильно вимовляти кожен звук, продумати всі рухи і поступово їх повторювати. Дитина відтворює рухи наших рук, а в її гортані спочатку повторюються всі звуки, а через деякий час вже чуються відтворені склади, слова із запропонованої гри. Світ “пальчикових” ігор дарує радість і малятам, і батькам, і педагогам.

Пам’ятка для батьків по музичному вихованню

  1. Ранній прояв музичних здібностей говорить про необхідність починати музичний розвиток дитини як можна раніше. Якщо не закласти з самого початку міцний фундамент, то марно намагатися побудувати міцний будинок: навіть якщо він буде красивий зовні,  все одно розвалиться на шматки від сильного вітру і землетрусу », – вважають педагоги

2 Шлях розвитку музикальності кожної людини однаковий. Тому не слід засмучуватися, якщо у нашого малюка немає настрою щось заспівати або йому не хочеться танцювати, а якщо і виникають подібні бажання, то спів, на ваш погляд, здається далеким від досконалості, а рухи смішні і незграбні. Не турбуйтеся! Кількісні накопичення обов’язково перейдуть в якісні. Для цього потрібен час і терпіння.

  1. Відсутність будь-якої з здібностей може гальмувати розвиток інших. Значить, завданням дорослого є усунення небажаного гальма.
  2. Не «приклеюйте» вашій дитині «ярлик» – немузичний, якщо ви нічого не зробили для того, щоб цю музикальність у нього розвинути.

Музика володіє сильним психологічним впливом на людину

Вона впливає на стан нервової системи (заспокоює, розслаблює чи, навпаки, розбурхує, збуджує), викликає різні емоційні стани (від умиротворення), спокою і гармонії до занепокоєння, пригніченості або агресії). У зв’язку з цим важливо звернути увагу на те, яку музику слухаєте ви і ваші діти.

Збудлива, гучна музика, що виражає агресивний настрій, позбавляє людину (і дорослого, і дитину) стану врівноваженості, спокою, а при певних умовах (наприклад, на рок-концертах), спонукає до руйнівних дій. Особливо протипоказана така музика гіперзбудливим дітям із слабким контролем, тому що вона підсилює прояви негативних властивостей у поведінці дитини.

Спокійна музика, що викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан як великого, так і маленького слухача, а також розвивати концентрацію уваги. Музику можна використовувати перед сном, щоб допомогти дитині заспокоїтися і розслабитися. Коли дитина ляже у ліжко, увімкніть спокійну, тиху, мелодійну, м’яку музику і попросіть її закрити очі і уявити себе в лісі, на березі моря, в саду або в будь-якому іншому місці, яке викликає в неї позитивні емоції. Зверніть увагу дитини на те, як розслабляється і відпочиває кожна частина її тіла.

Ще з давніх часів люди помітили, що людський голос і звук взагалі володіють сильним впливом. Так, звук східного духового інструменту панга вводить змію в стан, подібний гіпнозу. Вібрації людського голосу в одному випадку мають лікувальну дію (що здавна використовувалося народними цілителями), а в іншому – заподіюють людині шкоду.

Мова людини є найсильнішим чинником впливу, як на оточуючих, так і на самого мовця. Наш внутрішній стан, наші думки, ставлення до світу виявляються у змісті мови і в її інтонаційному забарвленні. А те, що ми говоримо і як це вимовляємо, в свою чергу відкладає відбиток на психологічний стан слухача, впливає на наші відносини з ним. Наприклад, грубий, різкий голос дорослого може викликати у дитини сильний переляк і стан заціпеніння. Постійно роздратований, незадоволений голос мовця породжує у слухача відчуття, що його не люблять і не приймають як особистість. А відмова в чому-небудь, виголошена спокійним, м’яким, співчуваючим голосом допомагає дитині легше примиритися з незадоволеністю її бажання.

Залучення дитини до музики

Залучення дитини до музики починається ще під час вагітності, коли малюк і мама є єдиним цілим. Малюк вже тоді чує звуки і реагує на них. Тому батьки є першими, хто познайомить малюка з музикою і занурить в її прекрасний і казковий світ. Ось декілька простих порад як зробити знайомство з музикою захоплюючим і корисним заняттям, розвиваючи музичні здібності вашого малюка.

З перших днів життя супроводжуйте діяльність малюка Пестушко (роблячи дитині масаж – ритмічним погладжують рухом або постукуванням, витягуючи його ручки, повертаючи головку), щоб дитина відчувала – як рухається його тіло в такт пісні і підсвідомо запам’ятовував ритмічне співвідношення слів, рухів і мелодії;

Супроводжуйте ігри та забави дитини потішками і примовками. Вони прості у виконанні і дуже цікаві, допоможуть розвеселити дитину і зайняти увагою. Наприклад, відома майже кожному потішка «Ладушки» і примовка «Тілі-бом, тілі-бом, загорівся кошкин дім»;

Імпровізуйте, складайте на ходу веселі пісеньки – це не тільки захоплює, а й відмінно піднімає настрій;

Ваш малюк напевно дуже любить малювати. А малювати під звучну музику йому буде ще цікавіше. Особливо добре включати запис класичної музики. Для дитини старшого віку можна дати завдання намалювати звучну музику;

Спів колискових вашій дитині знайоме з перших днів його життя. Він до цього вже звик. Спробуйте співати колискову улюбленій ляльці або ведмежаті. Якщо ваш малюк ще невиразно вимовляє слова – співайте, а він нехай заколихує іграшку в такт вашому співу. Звертайте увагу дитини на те – як різно може звучати колискова, залежно від того, хто її співає (Ведмедиця, Зайчиха або Мишка);

Активно використовуйте лічилки. Намагайтеся не просто проговорювати, а наспівувати. Вони добре розвивають не тільки відчуття ритму, а й слух дитини. До того ж легко допоможуть уникнути сварки між дітьми у визначенні того хто водить, хто перший, а хто другий;

Гуляючи по парку або перебуваючи за містом, звертайте увагу дитини на звуки природи, на те як співає зозуля («ку-ку» на різних звуках), як шумить струмочок («ш-ш-ш»), як цвірінькають горобці (наспівуючи мелодійно ” чів-чів-чів »), просите повторити почуте. Це відмінно розвиває музичне увагу, слух і музичну пам’ять;

Грайте з малюком у «Вгадай мелодію». Дорослий наспівує уривок знайомої дитині пісеньки, а після того, як малюк її впізнав – виконаєте цю пісеньку разом з нім.організовивая дитячі свята, неодмінно подбайте про музику. Нехай яскраві, веселі дитячі пісеньки супроводжують ігри та спілкування хлопців.

Домашнє свято

У батьків, які вирішили самостійно організувати дитячу вечірку, крім турбот, чим розважити і нагодувати гостей обов’язково виникне питання – як провести свято, щоб все пройшло гладко, без сліз і розчарувань. Ось декілька порад:

Будуйте розваги так, щоб діти “грали проти поля”, а не змагалися один з одним. Спільні пошуки скарбів, колективне заробляння призів на команду згуртує хлопців краще, ніж суперництво (нагадую, що мова йде про свято для дошкільнят).

Якщо ваш сценарій побудований на виконанні завдань – не вимагайте, щоб всі діти виконували кожне завдання. Це затягує захід, інші гості нудьгують, когось доводиться вмовляти. Так що нехай 1-2 добровольця візьмуть участь у конкурсі (і не треба вимагати строгого виконання правил), і переходите до наступної гри. А ось якщо всім дітям захочеться, і по кілька разів, кидати кульки в ціль або проходити смугу перешкод – відійдіть в сторону і дайте їм награтися.

Приготуйте призи та подарунки для всіх гостей. Краще однакові. Якщо ви збираєтеся давати призи за перемогу в конкурсах, обов’язково придумайте, як і за що ви будете нагороджувати тих, хто програв.

Ігор і розваг повинно бути з запасом, але не прагнете продемонструвати гостям всю придуману програму.

Між конкурсами та іграми робіть паузи. Не намагайтеся перекричати дитячий гамір, а вичікуйте, коли малюки заспокояться і подивляться на вас в очікуванні продовження.

Будьте обережні з музикою. Багато дітей сприйнятливі до різких звуків. Крім того, навіть ненав’язливий звуковий фон погано діє на збудливих дітей. Тому музику, як і мультфільми, включайте, але не надто голосно і ненадовго.

Придумайте кілька справ для “пустельників” – дітей, які не зможуть або не захочуть влитися в колектив. Мультфільм, цікава розмальовка, конструктор, виробний набір допоможуть дитині не відчувати себе самотнім.

Якщо дитяча компанія розбушувалася – відразу ж запропонуйте їм спокійне заняття: зробити браслет з намистин, розсортувати з закритими очима геометричні фігури, пограти в “Море хвилюється” або “Зіпсований телефон”.

Приготування до свята нерідко проходять цікавіше самого торжества. Прикрашати приміщення, готувати частування, брати участь в концерті або виставі, робити подарунки батькам маленьким гостям буде не менш цікаво, ніж брати участь в іграх і конкурсах.

Забудьте про «не встигли», «не вдалося», «не вийшло». Успіх свята вимірюється дитячими посмішками, а не кількістю страв на столі або пунктами у розважальній програмі.