Підготовка дітей до школи

Важливі зауваження

Підтримайте в дитині її прагнення стати школярем. Не лякайте дитину школою.

Важливо створити в дитини позитивне ставлення до школи і вчителів, не прикрашаючи, не залякуючи її, а показуючи важливість саме процесу навчання.

Обговоріть із дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрінеться у школі. Поясніть їх необхідність і доцільність.

Привчайте до виконання розпорядку дня.

Не пропускайте труднощі, які можуть вплинути на оволодіння навчальними навичками. Якщо ви помітили проблеми, то необхідно звернутися до спеціалістів.

Коли дитина виконує творче завдання, можна дозволяти крутити аркуш як завгодно. Але якщо дитина пише, креслить, малює з метою «поставити руку», то потрібно вчити її другою рукою добре фіксувати аркуш паперу.

У цьому віці діти дуже хвилюються під час письмових завдань. Спостерігайте за дитиною. Якщо дитина дуже сильно напружена, то може виникнути «писальний спазм» – судома кисті руки. Якщо він закріпиться, поганий почерк залишиться на все життя.

Щоб дитина добре адаптувалася у першому класі, потрібно вчити її навичок самоконтролю і самообслуговування.

Привчайте володіти собою, виховуйте вміння стримуватися, коли необхідно, доводити розпочате до кінця.

Пропонуйте завдання з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дитини.

Завжди пам’ятайте, що провідним видом діяльності дітей 5 – 7 років є гра. Навчання має відбуватися здебільшого ігровими методами.

Найголовніше – це те, щоб дитині сподобалося вчитися! Треба заохочувати за старання, підтримувати у складних ситуаціях. Дуже важливо зберегти здоров’я.

Якщо вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою іконсультацією до психолога.

МАЙБУТНІЙ ПЕРШОКЛАСНИК

         Перший крок у житті дитина робить з допомогою своїх близьких – мами, тата, бабусі, дідуся, які завжди поруч, розрадать і підтримають їх.

А перші кроки в навчанні допомагають зробити, крім батьків, інші дорослі – вихователі дитячого садка та психолог. І саме від тісної співпраці сім’ї та дитячого навчального закладу залежить, якими будуть ці кроки: легкими та впевненими чи важкими, з перешкодами.

Отже, сьогодні ми зібралися, щоб разом обговорити це питання і пройнятися переживаннями наших дітей в очікування школи.

Перехід дитини до школи – це дуже важливий момент в її житті. До нього її потрібно ретельно готувати. Існує таке поняття, як психологічна готовність до навчання у школі, про складові якої ми сьогодні поговоримо.

Психологічна готовність до навчання у школі містить такі компоненти:

–         фізіологічну готовність;

–         інтелектуальна (пізнавальна) готовність;

–         соціальна готовність;

–         емоційно-вольова готовність;

–         мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовність – означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров’я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосовуються до змін, пов’язаних із початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність – пов’язана з відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам’ять, сприйняття, уява. Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення, особливо навчання.

На момент початку навчання у школі дитина повинна володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про взаємини між людьми. Наприклад, дитина повинна знати: своє ім’я, прізвище, по-батькові, адресу, ПІБ батьків та професію, основні геометричні фігури ( трикутник, прямокутник, коло), повинна володіти поняттями «більший-менший», «вищий-нижчий», «ширший-вужчий», орієнтувалася у просторі – знала де право, ліво, розуміла поняття «над», «під», «біля», «між». Дитина повинна аналізувати, установлювати зв’язки, порівнювати, узагальнювати.

Увага є ще однією складовою інтелектуальної готовності. Що вищий рівень уваги, то вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, не схожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри.

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих умінь є достатній словниковий запас. Достатній розвиток мовлення є ще однією складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

Якщи ви хочете, щоб ваш малюк гарно навчався, із радістю відвідував школу, то допоможіть йому. Розвивайте пізнавальні процеси у дитини, грайтеся з нею, виконуйте пальчикові вправи та гімнастики. А щоб ігри з малюком були успішними, дотримуйтеся важливого правила: під час гри забудьте про те, що ви автритетні і всезнаючі батьки, перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для малюка рівноправним партнером у грі, який також може сумніватися, сумувати і щиро радіти із своїх результатів.

Емоційно-вольова готовність – дана складова охоплює достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, уміння керувати своїми емоціями. Емоційно-вольова готовність уважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусилля для її реалізації, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

–         Чи має ваш малюк прості, але постійні доручення ( наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль ( нехай і з вашою допомогою)? Чи не перебиває вас піч час розмови? Чи має терпіння?

Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтеся, чи сформована в малюка емоційно-вольова готовність.

Соціальна готовність – містить у собі сформованість у дитини якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, учителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати відносини з однолітками і дорослими, уміння поступатися, підкорятися інтересам дитячої групи, класу. Узагалі дитина поводить себе з іншими дітьми у школі (ДНЗ) так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх відносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які відносини панують у сім’ї. Саме в родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї одне до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе у школі (ДНЗ).

        Мотиваційна готовність – сформована, якщо в дитини є бажання ходити до школи, прагнення здобувати знання, дізнатися нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра. І тут багато чого залежить від вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами на зразок «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!» Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного». Лише та дитина, яка успішно пройшла всі ці кроки, може вважатися психологічно готовою до школи. Бажаю вам, щоб початок навчання малюка у школі став приємною подією в житті всієї родини.

Обговорення педагогічної ситуації

Прийшов хлопчик у перший клас. Читає досить вільно, рахує до ста, розв’язує арифметичні задачі на додавання і віднімання, словниковий запас багатий – ніби все гаразд. Але минає перших два місяці навчання, і його мати починає скаржитися вчителю: «Не знаю, що робити із сином. Ми його так готували до школи, стільки з ним працювали, а похвалитися успіхами не можемо. А головне – зовсім не хоче вчитися. Іграшки таємно носить у портфелі, незважаючи на те, що я давно їх у нього відібрала і заховала».

–         Що можна сказати про готовність хлопчика до школи?

–         Якої помилки припустилися батьки, готуючи сина до школи?

НЕЗАБАРОМ ДО ШКОЛИ

Незабаром розпочнеться навчання дітей у школі. Яким воно буде для малюків? Як, вони адаптуються у новому житті? З яким настроєм почнуть навчання? Питання, які непокоять усіх: і вас, і звичайно нас.

Сьогодні нам хотілося б поговорити не стільки про дітей, скільки про нас, дорослих, про наше ставлення до їхніх успіхів та невдач, подумати разом, чи розуміємо ми, що наша підтримка допоможе дитині вирішити шкільні проблеми.

На жаль, батьки часто болісно сприймають невдачі своїх дітей у навчанні, надмірно турбуються, іноді їх охоплює відчай через погану оцінку, отриману учнем, вони навіть не думають про те, що це тимчасове явище, що оцінка може бути суб’єктивною (вчитель теж помиляється), що учень втомився або не дуже зрозумів завдання, оскільки швидкий темп роботи зашкодив цьому.

Отже, виникає проблема: в класі труднощі, вдома — непорозуміння.

Як же краще налагодити взаєморозуміння учнів та батьків?

Ось кілька порад. Спробуйте!
  1. З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.
  1. Не підганяйте, розраховувати час — це ваш обов’язок, якщо ви цю проблему не вирішили — провини дитини в цьому немає.
  1. Обов`язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
  1. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, “витрачає багато сил і енергії.
  1. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов’язків і стане більш зібраною.
  1. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень на кшталт: «Дивись, поводь себе гарно!», «Щоб не було поганих оцінок» та таке інше. У дитини попереду — важка праця.
  1. Забудьте фразу «Що ти сьогодні отримав?!», а краще запитайте: «Про що нове ти сьогодні дізнався?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу питань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.
  1. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід — зручний момент для нього, Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.
  1. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагай те пояснень, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
  1. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини, Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
  1. Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань — з 15 до 17 години.
  1. Пам’ятайте, що телевізор — ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивиться тільки дитячі передачі.
  1. На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос.

У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2—3 разів на тиждень.

  1. Перевіряти не значить «робити замість!» — ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов’язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам’ять, було вивчено добре: точність виконання завдань — важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.
  1. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року. — період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.
  1. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими по винні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  1. У сім’ї мас бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  1. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об’єктивні показники втоми, перевантаження.
  1. З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. В 1 чверті дитина повинна спати не менше 10—11 годин, потім сон можна скоротити до 9—10 годин.
  1. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини — одна з небагатьох можливостей для справжнього спілкування.
  1. Знайте, що навіть великі діти (7 – 8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.
  1. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс -неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок ї потім повернутися до виконання завдань.
  1. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.
  1. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.