Поради педагога дошкільних навчальних закладів з питань гуманізації педагогічного спілкування

Адаменко Г.І., методист ІМЦ

 Пріоритетним напрямом реформування дошкільної освіти є розвиток цілісної особистості дитини, зокрема її духовної сфери.

         Сьогодні діти зростають у складний час, коли життя людей зазнає стрімких змін і руйнуються стереотипи, коли норми, усталені моральні принципи зазнають тиску й негативного впливу. Жорстокість, насильство, брутальність дедалі більше нагадують про себе. Усе це не може викликати стурбованості та занепокоєння.

         Динамічні зміни, що пов’язані з реалізацією Стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2020 р.р. БКДО, суттєво змінили умови щодо духовно-морального виховання дітей дошкільного віку.

         Гуманізація педагогічного спілкування передбачає:

–         вміння педагога надавати дитині право на власну думку, точку зору, позицію (навіть коли вона не співпадає з його особистою);

–         готовність першим позитивно ставитись до проявів дитиною ініціативи і творчості, стимулювати і підтримувати їх;

–         вміння вихователя не лише самому вчити дитину, а й вчитися у неї, у природи, у життя тощо;

–         відмову від звички вбачати в дошкільникові лише слухняного і залежного партнера для спілкування, дотримуватися тактики співробітництва;

–         виважений підхід до визначення змісту та форми взаємодії;

–         звичку педагога планувати спілкування з дошкільниками, прогнозувати динаміку його розвитку і можливі наслідки;

–         проявляти гуманне ставлення до дитини, оптимістичний погляд на її розвитку.

Поради для педагогів:

Порада перша: зважте, чи створені в групі сприятливі умови для розвитку високих моральних якостей особистості. Щоб виховати дошкільників спокійними і веселими, слід створити довкола них атмосферурадості, життєтворчої енергії, доброзичливості, довіри й захищеності. Варто відмовитися від традиційного методу «батога і пряника». Корисно привчати дітей спостерігати позитивні життєві факти, прояви добрих моральних почуттів, аналізувати разом з ними бажані (небажані) наслідки вчинків.

Порада друга: систематично проводити з дітьми заняття – бесіди з етики, щоб розширювати їхні уявлення про різні етичні категорії і вводити відповідні слова в активний словник. Орієнтовані теми бесід: «Добро», «Краса», «Любов», «Сором», «Совість», «Прощення» і т.д.

         Готуючись до таких занять, необхідно добирати змістовний матеріал, адаптований до віку дітей, подбати про уточнення, естетичність, про залучення власного життєвого досвіду малюків.

Порада третя: слід пам’ятати – у вихованні духовності, щирості, людяності не обійтися без психологічних знань. Спостерігаючи життєвий факт, спілкуючись або граючись з дитиною, можна апелювати до:

–         мислення (вироблення суджень);

–         встановлення зв’язку між причиною і наслідком ( Коли хтось виявляє щирість, іншому хочеться відповісти тим самим. І навпаки).

–         почуттів;

–         волі;

–         пам’яті (Чи пам’ятаєте ви, коли повелися як дитина, добра, а чи як бездушна людина?)

–         уваги (Хто помітив, як гарно спілкуватися сьогодні Наталочка й Іринка? Чи звернули увагу на те, що в нашій групі стало тихо й затихло? Чому?)

Порада четверта:не пропонуйте старшим дошкільникам моральні вимоги й правила поведінки у вигляді готових суджень. Набагато корисніше не час від часу разом «відкривати», створювати правила взаємодії. Пробуйте практику колективного складання певних правил, своєрідних кодексів честі, обов’язкових для всіх.

Порада п’ята: дбати про збагачення активного словника дошкільників. З цією метою можна використовувати різні ігри. Наприклад, «Доберемо слова, близькі за змістом», Доберемо слова, протилежні за змістом»

     Для бесіди можна використовувати такі вирази: відданий усією душею; радісно на душі і т.д. Ці словосполучення дошкільники чують і знають, але не завжди розуміють.

Порада шоста: виробити у дошкільників звичку розмірковувати над можливими наслідками приємних і неприємних вчинків. З цією метою можна звернутися до методики незавершеного оповідання. Дати початок оповідання яке містить певну моральну колізію, і зупинитись, коли героям треба дійти якогось рішення.

Порада сьома: сприяйте втіленню у реальному житті набутого дітьми морального досвіду. Виховання позитивним вчинком – ефективний шлях морального розвитку. Дуже добре, коли уявні моральні ситуації не копіюватимуть знайомі дітям.

     Педагогам слід пам’ятати, що на ранніх етапах розвитку особистості переважна більшість стосунків, рис характеру, мотивів поведінки формується приховано, проте суттєво впливає на зміст діяльності дитини. Фундамент духовного в особистості закладається саме в дошкільному дитинстві.

     Пам’ятайте! Поведінка дорослого – зразок для наслідування. Дотримання її допомагає формуванню етичних сторін особистості. Отже, які якості будують сформовані в ранньому дитинстві, багато в чому залежить від оточуючих дитину дорослих.