Психологічні особливості дітей третього року життя

Провідна потреба – у спілкуванні з дорослими та однолітками, у любові та повазі.

Провідна діяльність – предметно – маніпулятивна.

Провідна функція – сприймання.

На третьому році життя у дитини розширюються потреби, змінюються види і форми діяльності, розвивається вольова сфера, елементи свідомості та самосвідомості, відбуваються зміни у спілкуванні з дорослими та дітьми. У цьому віці спостерігаються протиріччя між прагненням малюка до самостійності, бажанням брати участь у діяльності дорослих та реальними можливостями. Це протиріччя знаходить вирішення у сюжетній грі, що з’являється на цьому етапі життя дитини.

Загострюється інтерес малят до мови оточуючих людей, особливо коли вона спрямована на них самих. Швидко збільшується словник. Виникає розуміння мовлення – розповіді. Більш легко розуміє дитина ті розповіді, які пов’язані з предметами і явищами, що її оточують.

Інтенсивно розвиваються зорова, тактильна чутливість дитини, координуються рухи рук та очей. Завдяки цьому вона може всебічно обстежувати предмети, ознайомлюватися із їх властивостями (колір, форма, величина). Також у малят швидко розвивається фонематичний і музичний слух, більш цілісного характеру набуває сприймання. До кінця третього року життя дитина вже орієнтується у найближчому просторі, розрізняє напрямки «догори», «вниз», «вперед», «назад», помічає зміни у розміщенні предметів. Однако обсяг та стійкість уваги дітей ще невеликі. Малята легко відволікаються на кожний новий яскравий предмет.

Відбуваються прогресивні зрушення у розвитку пам’яті, яка фіксує набутий дитиною сенсорний, руховий, емоційний досвід. Їхня образна пам’ять розвинена краще за словесно – логічну, тому діти запам’ятовують емоційний матеріал, що супроводжується наочними та звуковими ілюстраціями. Процеси пам’яті мають мимовільний характер.

З’являються елементи абстрактного та словесно – логічного мислення. Виникають перші судження про оточуючих. Розвивається допитливість (Що це? Чому?).

Малюк оволодіває наочно – дійовим мисленням у процесі практичного і мовного спілкування з дорослими. Пізнання навколишнього світу відбувається у процесі предметної діяльності. Дітям потрібно створити розвивальне предметне середовище, яке дасть змогу активно досліджувати. Дитина поступово навчається узагальнювати предмети, класифікувати їх за більш істотними ознаками. 2 – 3 річна дитина використовує три основні типи дій: розібрати на частини, сконструювати (скласти з частин ціле), заповнити й спустошити порожнину в предметі. У цьому віці дитина може не розуміти різниці між живим і неживим, таку різницю дитина засвоює зі спостережень за ставленням дорослого до різних об’єктів.

Під впливом спілкування з дорослими розвивається почуття, що проявляються у ставленні дітей до певних осіб, з виконаням діяльності, а також негативні емоції. Дитина від двох до трьох років проявляє свої емоції негайно, яскраво й безпосередньо.

Малюк досягає помітних успіхів у формуванні довільності не лише емоції, але й дії. У процесі розвитку активного мовлення він спроможний визначити мету дій відповідним словом. Виконуючи дорученя дорослин, вони привчаються робити те, «що треба», і стримують себе від того, чого «не можна робити».

До трьох років у дітей закладаються передумови переходу до продуктивних видів діяльності, зокрема: малювання, ліплення, конструювання. Починають формуватися навички різних видів музичної діяльності. З’являється елементарна ритмічність у рухах під музику.

На цьому етапі життя діти починають свідомо оцінювати дії дорослих, вміють організувати за власною ініціативою спільну з ними ігрову та предметну діяльність. У малят з’являється почуття спільності з дорослими.

Наприкінці третього року життя у малят виникає принципово нова форма дитячих комунікативних дій – емоційно забарвлені ігрові дії, за допомогою яких вони не тільки виявляють своє ставлення до однолітка, але й демонструють йому свої вміння. Створюється необхідна основа для формування більш складних форм спільної сюжетно – рольової гри, що буде розвиватися на четвертому році життя.

Вкрай важливим є те, що у дітей третього року життя  з’являється свідоме виявлення себе, свого «Я». Саме в цей період відбувається народження особистості. Маля впізнає себе у дзеркалі, часто вживає займенники «я», «мій», «мені». Цей перелом свідомості виявляється у яскраво вираженому прагненні до самосвідомості (Я сам), бажанні бути схожими на дорослих, наслідувати їх. Дитина вимагає шанобливого ставлення до себе, часто негативно реагує на надмірну опіку з боку дорослих.

Починається криза трьох років, сконцентрована навколо «Я» малюка. Її сутність полягає у психологічному відокремленні «Я» від оточуючих дорослих, що супроводжується певними специфічними виявими – впертістю, негативізмом, протестом проти їхніх дій. Основні причини цього – невдоволеність взаєминами з дорослими, прагнення віднайти власну позицію. Спостерігається підвищена вразливість і чутливість дитини до оцінок власних досягнень з боку дорослого, з’являється гордість за ці досягнення. Основними сферами в яких діти прагнуть самоствердитися, є предметна діяльність (особливо продуктивна з конкретним наочним результатом) та спілкування з дорослими й однолітками.

У трирічної дитини є всі передумови для оволодіння навичками самообслуговування – самостійно їсти, вдягатися, роздягатися, вмиватися, користуватися носовю хусткою, гребінцем, рушником, відправляти свої природні потреби. У цьому віці у дитини мають бути сформована основні сенсорні еталони.