Психологічні цікавинки
Профілактика жорстокого поводження з дітьми
Дослідження свідчать, що останнім часом значно збільшилася кількість дітей дошкільного віку з підвищеною тривожністю. Однією з основних причин такої негативної динаміки є жорстоке поводження з дітьми.
Дитинство — пора становлення особистості. І саме у цей період дитина потребує найбільшої уваги і захисту.
Жорстоке поводження з дітьми та його наслідки
Жорстоке поводження з дітьми — це феномен, існування якого відоме з часу появи історичних записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов’язане з природою людини.
На сьогодні не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження з дітьми». Проте більшість дослідників і практиків у розвинених країнах користуються визначенням, запропонованим відомим американським психологом італійського походження Джеймсом Гарбаріно: «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замінюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психічний розвиток, здоров’я або благополуччя дитини, а також обмежено її права й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».
Основними формами жорстокого поводження з дітьми є:
- психологічне (емоційне) насильство;
- сексуальне насильство;
- фізичне насильство;
- нехтування інтересами та потребами дитини.
З перших років життя дитина «вбирає» все, що бачить і чує у себе вдома, адже її життєдіяльність стає часточкою життя сім’ї. Тож гармонійна та доброзичлива атмосфера сімейних стосунків дуже важлива для зростання малюка. Від доброзичливості найближчого оточення дитини залежить її емоційне і фізичне здоров’я, вміння контактувати з людьми.
Діти, яких поважають, учаться поважати інших. Про яких турбуються — вчаться виявляти турботу. Яких люблять такими, якими вони є, — вчаться бути терпимими до інших. Так закладаються основи гуманних стосунків батьків і дітей.
П’ять шляхів до серця дитини
Дотик — один із найважливіших проявів любові до дитини. У перші роки життя дитині необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна ласка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівчаток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілунків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою.
Час, присвячений спілкуванню з дитиною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привертають до себе їхню увагу: бути покараним краще, ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопотані, потрібно приділяти час не лише хатнім справам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,
Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.
Слід пам’ятати, що ні кількість, ні коштовність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не в обмін, а просто так.
Допомога. Кожного дня діти звертаються до нас з різними запитаннями, проханнями про допомогу. Завдання дорослих — почути запитання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і роблять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дитину, така допомога її не радує.
На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.
10 заповідей батьківства
Правил про те, як виховувати дитину, придатних на всі випадки життя, не існує. Усі діти різні. Кожна дитина унікальна, унікальні і наші з нею стосунки. Але є речі, які протипоказані при спілкуванні з будь-якою дитиною без винятку.
Якщо ми хочемо виховати людину, якій притаманна самодисципліна, нам треба в першу чергу розвивати її самосвідомість, прагнути до того, щоб у дитини сформувався позитивний образ самої себе, і уникати всього, що руйнує цей позитивний образ.
Не принижуйте дитину! Ми іноді запросто можемо сказати дитині: “А краще ти нічого не міг придумати? У тебе взагалі голова на плечах є?” і так далі. Всякий раз, коли ми вимовляємо що-небудь подібне, ми руйнуємо позитивний образ сина чи дочки.
Не погрожуйте! “Якщо ти ще раз зробиш – ти у мене отримаєш!”, “Якщо ти ще раз стукнеш братика, я тебе. . . ” Кожен раз, коли ми так говоримо, ми вчимо дитину боятися і ненавидіти нас. Загрози зовсім марні – вони не покращують поведінки.
Не вимагайте обіцянок! Добре знайоме: дитина завинила, а мама їй каже: “Пообіцяй, що більше ніколи-ніколи так робити не будеш” – і отримує, звичайно, обіцянку. А через півгодини дитина повторює свою витівку. Мама ображена і засмучена: “Ти ж обіцяв!” Вона просто не знає, що обіцянка нічого не означає для маленької дитини. Дитина живе тільки в сьогоденні. Якщо вона чутлива і совісна, то вимагання обіцянок буде розвивати в неї почуття провини, якщо ж дитина не чутлива, це тільки навчить її цинізму: слово – це одне, а справа – зовсім інше.
Уникайте гіперопіки! Зайва опіка привчає дитину до думки, що сама вона нічого робити не може. Багато батьків недооцінюють можливостей дітей щонебудь робити самостійно. Прийміть як девіз: “Ніколи не робіть за дитину те, що вона може зробити сама”.
Не потурайте дитині! Мова про вседозволеність. Діти відразу відчують, що батьки бояться бути твердими, коли вони переступають межі дозволеного, бояться сказати їм “ні”. Це вселяє в них впевненість, що всі правила гумові – варто трішки натиснути, і вони розтягнуться. Таке може спрацьовувати в рамках сім’ї, але за її межами дитину чекають гіркі розчарування. Потурати дитині – означає, позбавляти її можливості вирости пристосованою до життя людиною.
Будьте послідовним! У суботу у мами гарний настрій і вона дозволяє синові порушувати всі правила (або якісь з них). У понеділок, коли він робить те ж саме, вона “навалюється на нього, як тонна цегли”. Уявіть себе на місці своєї дитини. Як би ви навчилися водити машину, якби в понеділок вівторок і четвер червоне світло означало “стоп”, а в середу і суботу – “можна продовжувати рух”? Дітям необхідна послідовність у вимогах. Вони повинні знати, чого від них чекають. Безладність у дозволах і заборонах цьому не сприяє.
Не вимагайте того, що не відповідає віку дитини! Якщо ви чекаєте від свого дворічного малюка, щоб він слухався, як п’ятирічний, то цим ви провокуєте у нього неприязнь до вас. Ви вимагаєте від нього зрілості поведінки, на яку він ще не здатний – це погано позначається на розвитку його самосвідомості.
Не лишайте дитину права залишатися дитиною!
Уявіть собі, що ви – педагогічний геній і виховали зразкову дитину: тиху, завжди поважаючу дорослих, яка ніколи не бунтує і не виходить з-під контролю, робить все, що дорослі від неї хочуть.У неї немає негативних почуттів до чого-небудь і до кого-небудь, вона совісна і акуратна, ніколи нікого не обманює. Але, може бути, тоді ми маємо справу з маленьким дорослим? Психологи вважають, що “зразкова” дитина – не щаслива дитина. Це дитина під маскою. Вона сховала своє “я” під оболонку, а всередині у неї дуже серйозні емоційні проблеми.
Виховуючи дітей, розвиваючи їх самодисципліну, давайте не забувати, що вони все-таки діти. Давайте залишимо за ними це право!
- Не чекайте, щоваша дитина буде такою, як ви. Або – як ви хочете. Допоможіть їй стати не вами, а собою.
- Не зганяйтена дитині свої образи.
- Не вимагайтевід дитини плати за все, що ви для неї робете: ви дали їй життя – як вона може васвіддячити? Вона дасть життя іншому: це незворотній закон подяки.
- Не ставтисядо її проблем звисока.
- Не принижуйте!
- 7. Пам’ятайте: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
- 8. Умійтелюбити чужу дитину. Не робіть чужій дитині те, що не хотіли б, щоб інші зробили вашій.
- 9. Любітьсвою дитину будь-якою: неталановитою, дорослою; спілкуючись з нею, радійте, бо дитина – це свято, якезавжди поряд з вами.
- Даріть дітям якомога більше посмішок і тепла.