Особливості психічного розвитку дітей старшого дошкільного віку (5-6 років)

  Рушійні сили розвитку психіки дошкільника – це протиріччя, які виникають у зв’язку з розвитком цілого ряду потреб дитини. Найважливіші з них: потреба в спілкуванні, з допомогою якої засвоюється соціальний досвід; потреба в зовнішніх враженнях, в результаті чого відбувається розвиток пізнавальних здібностей; потреба в рухах, яка призводить до оволодіння цілою системою різноманітних навичок, та вмінь.

Соціальна ситуація розвитку – потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками, визначає ставлення особистості дитини.

Провідний вид діяльності – сюжетно-рольва гра. Діти відображають у грі різні сторони життя, особливості діяльності дорослих, набувають і уточнюють свої знання про навколишній світ.

Внутрішній конфлікт – спричинений нездатністю дитини здійснити прагнення до продуктивної активності. Зовні він може проявлятися в низькиму рівні домагань, млявості, пасивності, невпевненості в собі, тривожності.

Старший дошкільний вік є дуже важливим віком у розвитку пізнавальної сфери дитини, інтелектуальної та особистісної. Його можна назвати базовим віком, коли в дитині закладаються особистісні аспекти, опрацьовуються всі моменти становлення «Я» позиції.

Діти дошкільного віку відрізняються дуже добрим психомоторним розвитком. Вони надзвичайно витривалі, можуть здійснювати досить тривалі прогулянки, під час яких отримують багато нових, цікавих вражень. Все досконаліші стають рухи рук, дитина виявляє дивовижну спритність під час виконання різних дій. На 5-му році життя у дітей збудження переважає над гальмуванням, що при найменшому порушенні умов життя приводить до бурхливих емоційних реакцій. У дітей цього віку продовжує удосконалюватися наочно-образне мислення, інтерес виникає не до самого предмета, а до способу його використання, механізму його побудови. Дбаючи про задоволення такого інтересу, батьки сприяють розвитку пізнавальної активності у дитини, що є необхідною умовою її розумового розвитку.

Даний період життя дитини психологи називають сензитивним для розвитку всіх пізнавальних процесів: уваги, сприйняття, мислення, пам’яті, уяви.

Помітні зміни у дітей даного періоду відбуваються у сфері спілкування з оточуючими. Якщо у стосунках з близькими дорослими діти цього віку довірливі, спокійні і впевнені, зацікавлені в контактах з ними, то в присутності стороннього дорослого їм притаманні сором’язливість, неспокійний стан. Проте наявна зацікавленість у контактах з новими дорослими. У цьому віці діти усвідомлюють власне місце у групі однолітків. На цьому грунті чітко проглядається вибіркове ставлення до партнера по спілкуванні.

Саме у цей період дошкільник чутливий до пояснювального мовлення (постійна потреба щось пояснити, попросити, довести). Задоволення цієї потреби дорослими, достатня увага до мовного оформлення взаємин з дітьми є дієвим джерелом розвитку пояснювального мовлення.

Дитина на даному періоді розвитку починає оцінювати себе з точки зору інших людей, вона навчається ніби збоку аналізувати свої дії, приямати рішення, враховуючи при цьому можливу реакцію на її дії партнерів по спілкуванню.

Мислення дитини підноситься на новий ступінь розвитку, що виявляється в умінні оперувати уявленнями, в збагаченні змісту цих уявлень. Діти даного віку здатні вже керувати процесом фантазування, для досягнення певної мети. Завдяки цьому можна говорити про розвиток у старших дошкільників не лише репродуктивної уяви, а й про зародження творчих форм уяви.

У даний віковий період складається істинна самооцінка, як провідна настанова особистості. Надзвичайну роль у її формуванні відіграють батьки, адже саме вони є для дошкільника головним джерелом інформації про нього самого. Повага, увага, турбота і схвалення близьких сприяють становленню в малюка почуття власної цінності і позитивної самооцінки.

 

У дошкільному періоді розвиваються і зміцнюються всі осі структурного Я. Вісь «Я є», що виникла раніше за інші, тепер формується в напрямку «Я – хлопчик (дівчинка)». Вісь ідеалу Я (якою дитина хотіла б бути) охоплює ідентифікаційні моделі батьків, інших близьких людей, однолітків. Дошкільня починає формувати критичне уявлення про себе.