Тема: « Пісок , як матеріал для розвитку творчості та навчання дітей»
Ігри з піском є ефективним засобом всебічного розвитку дітей у цілому і творчих здібностей зокрема. Багаторічна практика свідчить, що ігри з піском позитивно впливають на емоційне благополуччя дітей. А з огляду на те, що це найулюбленіші ігри дітей, ми, дорослі, повинні максимально використовувати їх з розвивальною, навчальною та корекційною метою.
Сьогодні дуже популярним став метод sandplay, що з англійської дослівно означає «пісочна гра». Власне, це той метод, завдяки якому дитина з піску і невеличких фігурок будує свій індивідуальний і неповторний світ у мініатюрі. Граючись, вона виражає на піску те, що спонтанно виникає в її свідомості.
Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. У пісочниці створено оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу дитини, активізації її просторової уяви, образно-логічного мислення, тренування дрібної моторики рук. У процесі колективних ігор дитина усвідомлює морально-етичні норми, у неї формується гармонійний образ світу.
Пісок і казка
Діти дуже люблять незвичайні історії і казки, які не лише переносять їх з реального світу у чарівний, казковий, але й розширюють їх кругозір. Через казку, звернену до серця дитини, особливо народну, не спотворену впливом сучасної цивілізації з притаманним їй прагматизмом, діти отримують перший соціальний досвід: знання про людей про добро і зло та їх протиборство у людському суспільстві.
Розповідаючи казку «Колобок», ви можете з дитиною виготовити з піску її головного героя. А розігруючи казку « Колосок», « випікати» пиріжки, якими можна пригостити. Тут і формочки можуть знадобитися, і камінчики для прикрашення. А для Курочки Ряби можна зробити гніздечко, куди вона «нестиме» пісочне яєчко.
Казку на піску можна розіграти, пересуваючи персонажів у різних напрямках. При цьому дитина поступово навчається співвідносити мовлення з героями персонажів і починає творити і змінювати сюжет самостійно, додаючи нових дійових осіб тощо.
ХАРЧУВАННЯ ДИТИНИ
Раціональне харчування – це одна з основних умов здоров’я людини, її довголіття, плодотворної праці. Харчування має не лише покривати енергію, що витрачає дитина, але й забезпечувати матеріал, необхідний для зростання й розвитку всіх органів і систем організму. Досліджено, що процеси обміну речовин у дітей протікають значно інтенсивніше, ніж у дорослих. Адже вони більше рухаються і гуляють, що також викликає значні енергетичні витрати.
В їжі мають обов’язково поєднуватися у правильному співвідношенні речовини, що є складовими тварин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, вода.
У дитячому харчуванні мають бути враховані якісні показники білків. Найціннішим і найкориснішим для зростання дитини є тваринний білок. Достатня його кількість міститься в м’ясі, рибі, молоці, яйцях та ін. Основними джерелами рослинного білка є хліб, крупа, макарони.
Важливу роль відіграють жири, що є пластичним матеріалом, слугують розчинниками вітамінів А і В. Надмір жирів шкідливий, адже сприяє порушенню обміну речовин, погіршенню засвоєння білка, іноді спричиняє розлади органів травлення. Жири, як і вуглеводи, є джерелом поповнення енергії.
Вуглеводи – це основний матеріал для енергії м’язової діяльності. Значна їх кількість міститься в овочах, фруктах, ягодах та їх соках, молоці, у вмісті яких є багато глюкози і фруктози.
У щоденному раціоні дитини обов’язково мають бути вітаміни. Брак їх кількості різко погіршує стан здоров’я, зростання і розвиток організму. Адже вони беруть участь в обміні білків, жирів, вуглеводів, регулюють окремі біохімічні й фізіологічні процеси, забезпечують життєві функції організму.
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Художня література – невичерпне джерело мудрості, знань, духовності, краси художнього слова для розвитку дитини дошкільного віку.
Для маленької дитини художня література й дитяча книжка є потужнім засобом емоційного розвитку, тому що спостерігаючи за виразом обличчя дорослого, який читає книгу, та розглядаючи ілюстрації, дитина м намагається наслідувати вираз обличчя того, хто їй читає вірш, казку чи оповідання, копіює вираз обличчя персонажів літературних творів – показує як вони радіють, сумують, як дивуються.
Слухаючи літературні твори, дитина вчиться радіти, співчувати та сумувати. Отже вона не тільки знайомиться з різними емоційними станами людини, а й тренується відчувати та передавати свої почуття.
Твори художньої літератури розширюють кругозір дитини, розкривають таємниці природи, знайомлять її з подіями давно минулих часів, відкривають невідомі країни тощо. Оповідання та вірші про дітей вчать дошкільників взаємодіяти у колективі однолітків, ділитися іграшками, не ображати новачків.
Художня література та дитяча книжка є потужними засобами формування фонематичного слуху та правильної звуковимови, збагачення словника дитини, розвитку зв’язного молвення.
Художня література і усна народна творчість –важливе джерело розвитку дитячого мовлення. Художня література та усна народна творчість традиційно використовувалася у вітчизняній та зарубіжній педагогіці як могутній чинник виховання і освіти підростаючого покоління.
Виховна та художня цінність цього виду мистецтва обумовлена специфікою засобів втілення в ньому художнього образу, насамперед, мовних засобів виразності, адже мова літературного твору є найкращою, найвищою формою літературного мовлення, якому діти прагнуть наслідувати.
Живодайним джерелом розвитку художньої літератури є усна народна творчість.
Використання малих фольклорних форм є ефективним прийомом фонетичної компетентності. Це повторення за дорослим, з дорослим та самостійне індивідуальне відтворення малих фольклорних форм, хорове й індивідуальне заучування віршів із фрагментарним програванням сюжету.
Серед фольклорних жанрів чільне місце посідає казка, що слугує добрим матеріалом для театралізованої діяльності дітей, ігор-драматизацій, інсценування.
Щоб навчити дошкільнят розрізняти інтонаційне забарвлення мовлення залежно від мети сказаного (запитання, обурення, захоплення, повідомлення), від характеру казкових героїв, особливостей їхньої поведінки ( добрий, турботливий, вайлуватий, плаксивий, боязкий, підступний, улесливий. Злий тощо), доцільно пропонувати такі вправи, які готують до ігор-драматизацій і дають повне цілісне уявлення про конкретний персонаж.
У грі-драматизації, де дітям добре знайомі сюжет, пісеньки, повтори, більшість реплік, не обов’язково дослівно відтворювати текст. При бажанні можна імпровізувати. До програвання цілісної гри-драматизації дітей готує епізодичне програвання діалогів, що переходить в ігрове вправляння у зміні темпу мовлення, інтонації, у тональному оформленні голосів персонажів.
Комп’ютер – корисно чи шкідливо
Сьогодні комп’ютером нікого не здивуєш. Це сучасне чудо техніки є доступним і дорослим, і дітям. Стало навіть модно, щоб у дитини комп’ютер з’явився якомога раніше, щоб малюк розвивався швидше. І разом із появою комп’ютерів миттєво виникли і наукові суперечки: корисно або шкідливо для дітей сидіння за комп’ютером?
Одночасної відповіді, звісно ж, немає. Комп’ютерні ігри розвивають у дитини швидкість реакції, пам’ять й увагу. Щоб гратися в комп’ютерну гру, маляті необхідні посидючість, спритність. За допомогою таких ігор дійсно розвивається логічне мислення, дрібна моторика рук, зорово-моторна координація. Виконуючи веселі ігрові завдання, дитина вчиться аналітично мислити в нестандартній ситуації, класифікувати та узагальнювати поняття, прагнути до поставленої мети.”Ну, хіба це погано?” – запитують батьки.
Крім того, діти легко орієнтуються в комп’ютері, найчастіше почуваються і в житті упевненіше. Вони легко адаптуються до різних ситуацій.
Часто саме комп’ютер допомогає залучити до занять дітей, яких важко посадити за звичайне читання або розв’язання задач. Тут вони потрапляють у гарну казку, де діють веселі й спритні герої. Наприкінці гри обов’язково похвалять малюка або навіть видадуть почесний диплом. Тут у дитини обов’язково що – небудь вийде і виникне “ситуація успіху”, після цього захочеться ще погратися. Адже комп’ютерні розвивальні програми називаються “іграми”, а зовсім не “заняттями”.
Так що ж, кожній дитині – по комп’ютеру? Як і в кожної проблеми, у цієї теж є дві сторони – погана та гарна. Якщо не дотримуватися режиму, а, просто кажучи, не обмежувати комп’ютерний час для дитини, то незабаром він із помічника перетвориться на вашого сімейного ворога. Лікарі-окулісти застерігають, що занадто тривале знаходження перед монітором комп’ютера може призвести – до зниження зору. Але найбільша небезпека – це виникнення стійкоїкомп’ютерної залежності. Весь свій вільний час дитина проводить перед комп’ютером. Вона грається будь-якої вільної хвилини. Для батьків така поведінка повинна стати тривожним сигналом. Чому малюк віддає перевагу віртуальному життю? Можливо, якісь життєві обставини стали для нього дискомфортними? А можливо, останнім часом йому бракує вашої уваги, і він у такий спосіб вирішив поповнити його дефіцит?
Комп’ютерна залежність, дійсно, виникає не раптом. Спочатку дитина грається заради інтересу. Потім поступово вона втягується в гру, дізнається правила, стає успішною. Потім настає час для ігор на гроші, а таких в Інтернеті чимало. Якщо батьки забороняють їй гратися вдома; то дитина знаходить можливості та йде до ігрового салону або комп’ютерного клубу.
Тому, купуючи комп’ютер, відразу продумайте, у якому режимі ваша дитина зможе ним користуватися. Уважно поставтеся до вибору комп’ютерних ігор. Вони повинні відповідати віку дитини й не мати агресивних настроїв.
Як тільки ви помітили, що в дитини зник інтерес до реального спілкування, вона довго просиджує за комп’ютером, настав час бити на спалах. Краще не доводити ситуацію до безвиходів.
Як зробити так, щоб комп’ютер не заподіював шкоди, а був корисним?
Обмежте час, протягом якого дитина сидить за комп’ютером.
Ретельно добирайте комп’ютерні ігри, для початку спробуйте “пройти” їх самостійно.
Не купуйте дитині ігри, в яких є агресія, насильство.
Пояснюйте дитині, що комп’ютер, здебільшого повинен використовуватися не заради гри, а для справи.
Не ставте комп’ютер у дитячій кімнаті. Це призводить до безконтрольного його використання.
Сучасні підходи до розвитку мовлення дітей
• Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
• Пам’ятайте, що основними й провідними співрозмовниками для дитини в сім’ї є мати, батько, дідусь чи бабуся.
• Не забувайте, що ваше мовлення – взірець для наслідування.
• Не забувайте доручати старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.
• Спонукайте дитину до звуконаслідування, правильного промовляння слів.
• Ні в якому разі не повторюйте неправильне мовлення дитини.
• Якомога більше залучайте дітей до ігор, розповідайте казки, розучуйте пісні, скоромовки, вірші.
• Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.
• Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші мовленнєві творчості вашої дитини.
• Спонукайте їх до складання віршів, лічилок будьте їм помічниками.
• Уважно ставтеся до запитань вашої дитини.
• Ваша відповідь має бути чіткою, доступною, зрозумілою малюкові.
• Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомусиків».
• Систематично проводьте ігри в слова.
• Не забувайте доречно вживати прислів’я, загадувати загадки.
• Кожне незрозуміле дитині слово обов’язково поясніть, у присутності дитини вдайтесь до словника.
Обговорюйте прочитане. Наштовхуйте дітей на роздуми про характери персонажів, про відчуття, які вони переживали у ту або іншу мить, про причини їх поведінки.
Сучасні підходи до розвитку мовлення дітей
• Майстерність батьків саме у тому й полягає, щоб побачити настрій, бажання, стан дитини.
• За неуспішної чи недостатньо успішної діяльності показати малюкові, в чому полягає проблема, як можна подолати труднощі.
• Елементи новизни варто поєднати з набутим досвідом, знайомою інформацією. • Важливим є етап дитячих самостійних чи спільних з дорослим пошуків та знахідок.
• Не варто активно закликати дітей до спільної роботи, гри, а тим паче відвертати їхню увагу від вільної, самостійно обраної діяльності, краще – зацікавити їх.
• Батьки мають задовольнити бажання дитини взяти участь у спільній діяльності, паралельно реалізуючи мовленнєві, пізнавальні, розвивальні педагогічні завдання.
• Цікавим та корисним для дошкільнят є уособлення слова, поняття у руховому, слуховому, художньому, музичному образах.
• Діти не тільки дослухаються до вихователів, а й до батьків, вони висловлюють свою думку, прагнуть довести, переконливо аргументувати, не боячись ані власної помилки, ані критики дорослого.
• Майстерність дорослого у тому й полягає, щоб, спираючись на знання індивідуального розвитку дитини, окремими кроками, репліками наближати її до успішного результату.
• Остерігайтеся акцентувати увагу на недоліках мовлення дитини, щоб це не стало приводом для критики, глузування з боку інших дітей.
• Важливо, щоб батьки брали на себе роль не контролера, а носія інформації.
• Дітям імпонує позиція дослідників, відкривачів.