Виховання у дітей інтересу до малювання

Кожного дня дитина відкриває для себе нове у навколишньому світі. Цим відкриттям вона прагне ділитися з оточуючими: батьками, бабусею, дідусем, братами та сестрами, вихователями. Все, що побачила, що зацікавило її, дитина відображує у грі, мові, малюнку… Вона бере олівець і на аркуші паперу намагається показати побачене. Коли дитина зрозуміє, що у малюнку можна передати те, що побачиш, що сподобалось, схвилювало, малюнок стане засобом відображення отриманих вражень та вираження свого відношення до оточуючого.

Інтерес до малювання в дітей з’являється рано. Дитина спостерігає, як вдома батьки, старші діти користуються ручкою, олівцями, малюки теж намагаються водити ними по паперу. У різних дітей потреба взяти в руку олівець та «малювати» виникає у різний час – від 1 року до 1, 5. Виникненню інтересу до малювання часто сприяє графічна діяльність дорослих.

Малюють майже всі діти. Одні більше, інші менше. Але професійним художником стає лише один з декількох тисяч. «У такому випадку, можливо, не потрібно витрачати час, папір, фарби, олівці?» – скажуть дорослі? Ні, потрібно! Малювання у дитинстві робить величезний вплив на всебічний розвиток особистості дитини та на її естетичний розвиток. Важливо у цьому віці підвести малюка до розуміння прекрасного, сформувати вміння самому створювати красиве, виховувати естетичні відчуття (відчуття форми, кольору, композиції). Заняття з малювання сприяють й розумовому розвитку дітей. Вони розпізнають інструменти, якими можна малювати (фломастер, олівець, пензлик), їх властивості, виділяють ці предмети як специфічні для цього виду діяльності. На основі власних знань та уявлень про предмети та явища навколишнього життя у штрихах, лініях, обрисах намагаються передати зображення реальних предметів. Це потребує таких мислитель них операцій, як аналіз, порівняння.

У процесі малювання складаються й найпростіші узагальнення. Так поступово діти навчаються одним яким-небудь способом передавати у малюнку різні предмети, схожі за направленістю, за формою. Наприклад, лініями дитина може зображувати доріжки, палочки, ниточки. А навчившись замикати лінію в круг, за допомогою цього руху вона малює кульки, м’ячики, сонечко та ін. Заняття з малювання корисні дітям за багатьох причин. Тому навіть якщо сам малюк не проявляє інтересу до малювання, то після півтора років потрібно направляти його увагу на малювання,  і воно принесе йому радість. Для цього потрібно показати йому аркуш паперу, потім олівець, поводити ним по паперу, не створюючи поки що ніяких виразних зображень. Звернути його увагу на те, що вийшло: «Ось як намалювали! А тепер ти помалюй». Маленькій дитині доцільніше давати для малювання не олівці, а фломастери, які залишають чіткий, яскравий слід навіть при легкому натисненні на папір. Це дуже важливо. Малювання фломастерами не викликає напруження руки, як це виникає при малюванні олівцями. Коли ж рука малюка окріпне, можна використовувати й олівці. Спочатку у дитини нічого не виходить: рука її не слухається, олівець часто випадає з руки. Тут на допомогу повинні прийти дорослі.

Питання, як вчити маленьких дітей, повинне вирішуватися обережно. Адже зайва дидактизація, нав’язування змісту малюнка, прагнення швидше отримати виразне зображення, схоже на якийсь предмет зовнішнього світу, знижують інтерес до малювання, оскільки дитина не може зробити те, що від неї вимагають дорослі. Дуже важливо, щоб дорослі були уважні до бажань дитини малювати. Часто, із-за того що дитина не може нічого намалювати, а лише чиркає олівцем по паперу, дорослі відносяться до її дій і малюнків поблажливо-глузливо: «Що це ти намалював, каляку-маляку?». Малюк починає розуміти і глузливе відношення до його занять, і негативну оцінку його результату: «намалювати каляку-маляку», значить, нічого хорошого не намалювати. І у нього складається думка про малювання як про пусте заняття.

Тому потрібно всіляко підтримувати інтерес дітей до дії олівцем і створювати умови для занять, забезпечуючи їх всім необхідним. Якщо є можливість, потрібно в світлій частині кімнати поставити стіл і стілець за зростом дитини, за яким вона могла би грати, малювати. Якщо такої можливості немає, можна усаджувати дитину за великий стіл, на високий стілець або підкласти на звичайний стілець щось тверде, щоб їй було зручно сидіти і щоб вона добре бачила свій малюнок.