Консультації для батьків
Якісне харчування дитини
Останнім часом на прилавках магазинів з’явилося багато яскравих заморських фруктів, та купуючи цю смачну екзотику, дорослим треба бути дуже обережними, щоб замість користі діти не отримали алергію чи розлади травлення. Малюкам краще вживати фрукти й овочі, які ростуть в нашім місцевості, не оброблені хімікатами для тривалого зберігання й транспортування. Треба дуже ретельно підбирати, що можна давати дитині.
Основною причиною зростання алергійних та шлунково – кишкових захворювань є відома від традиційного українського раціону, основаного на натуральних продуктах. Пакети та коробочки з принадними малюнками, вмістом яких є продукти, насичені синтетичними барвниками. Ароматизаторами, стабілізаторами, на жаль, спокушають не лише малечу, а й дорослих. Та це – не їжа для дитини. Причому слід не просто забороняти, а пояснювати їй, чим загрожує вживання усіляких жуйок, чіпсів, сухариків, газованих напоїв, і натомість пропонувати натуральні продукти.
Якщо говорити про збалансоване якісне харчування, що здійснюється згідно з вимогами до кулінарної обробки їжі й санітарними нормами, а також відповідає потребам дітей дошкільного віку, то варто зазначити, що малюки, які відвідують дитячий садок, знаходяться в більш вигідному становищі. До того ж у дитячому закладі до столу ніколи не потраплять шкідливі продукти, ті, що їх не можна вживати дітям.
Пам’ятаймо: в період формування організму дитини треба бути дуже обережними. Існує велика ймовірність, давши малюку якийсь харчовий продукт, запустити механізм хвороби, що проявиться через багато років.
Ігрова діяльність дітей
Величезна роль розвитку й вихованні дитини належить грі – найважливіший вид діяльності. Вона є ефективним засобом формування особистості дошкільника, його морально – вольових якостей, у грі реалізуються потреба на світ. Вона викликає суттєвізміни у його психіці. Найвідоміший нашій країні педагог О.С. Макаренка так характеризував роль дитячих ігор; ” Гра має важливого значення у житті дитині, теж значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина у грі, така віна буде і вроботі. Тож виховання майбутнього діяча відбувається, передусім, у грі… ”
Виявляючи цікавість до світу дорослих, але не маючи можливості включитись до нього, дошкільник моделює цей світ у грі. Ця діяльність є соціальною за своїм походженням і змістом, вона виникає в ході ускладнення досвіду людства, його виробничих та культурних взаємин і відображає суспільні зміни. Сюжет та ролі в грі діти запозичують у суспільстві.
Я вважаю, що важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності.
Для людини гра вийшла за межі безпосередньо біологічного значення, ставши не тільки і не стільки активною грою за біологічне виживання, скільки умовою відбування всіх форм її діяльності. Первісна біологічна гра поступово наповнилася істинно людським – соціальним, культурологічним і філософським змістом. Життя є грою-боротьбою за своє власне «Я».
На сьогоднішній день гра остаточно й безповоротно доводить свою значущість як такий вид діяльності, що є ціннісним для людини. Гра визнається унікальним феноменом людської культури, який супроводжує її впродовж усього життя. Гра і життя утворили своєрідний єдиний континуум (від лат. continuum – неперервне). Гра є живленням, двигуном і пульсом життя, його витоком і вершиною.
Що таке є «гра»? Дефініцій гри існує величезна кількість. Однак, вони не є універсальними і вичерпними. Найчастіше користуються визначенням з психологічного словника, за яким “гра – форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій”.
Гра є особливим квалітативним діяльнісно-емоційним полем, у якому при певній загальній регламентації (встановлення мети, введення деяких правил, алгоритм процесів) зберігається можливість моделювати індивідуальний шлях проходження до мети, систему зчленовування певних елементів досвіду, систему відносин в ігровому спілкуванні. При цьому відбувається тонізація всього спектру позитивів суб’єктів ігрового процесу, стимулювання їх творчого саморозкриття і гармонізація взаємних стосунків членів групи.
З моєї точки зору, гра виховує, навчає, розвиває, адаптує, стимулює, заохочує, мотивує.
В своїй практиці, використовувала ігри під час фізкультурних занять, фізкультурних хвилинок, пауз та під час ігрової діяльності з дітьми.
На мою думку, широкі й різноманітні можливості гри дозволяють розглядати її як засіб успішної соціалізації дошкільників. У грі дитина навчається, виховується й розвивається як особистість, у неї формуються ті сторони психіки, від котрих буде залежати успішність її соціальної практики в подальшому житті. Основна роль гри – допомога дитині увійти в життя дорослих, зрозуміти функції й смисл людської діяльності. Гра моделює соціальні відносини за допомогою ролей, ігрових дій, ігрових предметів та заміщень.
Мовленнєва пам’ятка-порадниця
Гарне мовлення дитини – це успішне навчання у школі, ширші можливості у подальшому виборі професії, вміння спілкуватися з дітьми.
«Добре виховання та навчені діти – то наша старість».
Найполегливіша робота вихователя не дасть цілковито сподіваного результату без систематичних занять батьків з дитиною удома.
«Без хороших батьків немає хорошого виховання попри всі школи, університети». (І. Кармазин).
Щоб у навчанні та вихованні дитини досягти потрібних результатів, мова самих дорослих має стати прикладом для наслідування (наслідування є психологічною особливістю дітей).
Якщо дитина повсякчас чутиме чітку ,правильну мову, то завдяки наслідуванню вона стане для неї звичкою і захистить від недоліків у мовленні.
Ви ще самі не вмієте правильно говорити українською мовою? Вчіться разом із дитиною! Не змушуйте її повторювати ваші слабкощі та лінькуватість у самовдосконаленні й унаслідок цього – небажаних проблем у мовленні.
У дитини, як і в дорослих, не завжди все добре виходить. Не опускайте руки! Не виказуйте негативних емоцій: роздратуванні, глузування. Та найгіршими вашими словами в цій ситуації буде: «Нічого, прийде час – сам навчиться!»
Добре, якщо буде так:
Нехай ваші заняття з дитиною перейдуть у мовні ігри та забави. Гра містить у собі частку емоційного піднесення ,яке зростає завдяки наявності в ній елементів несподіванки та змагань. Емоційне насичення надає іграм привабливості.
Вибирайте час, коли дитина перебуває у доброму настрої.
Добираючи ігри, враховуйте темперамент дитини.
Коротенький віршик, промовлений веселим, загадковим тоном, допоможе заохотити дитину до гри – заняття.
Час настав, нудьга минає –
Нас цікава гра чекає!
Заняття – гру можна провести в місці відпочинку, на природі, йдучи до дитячого садка тощо.
Виховуємо самостійність
«Не потрібно робити за дитину те, що вона може зробити сама» – говорив педагог А. С. Макаренко.
Провідні психологи вважають самостійність комплексною, інтегрованою характеристикою особистості, найважливішими складовими якої є:
– незалежність (уміння дитини обходитися без допомоги дорослого, звертатися по неї не лише в разі об’єктивної необхідності; приймати елементарні самостійні рішення, здійснювати власний вибір);
– ініціативність (уміння висувати нові ідеї, подавати сміливі пропозиції);
– самооцінка (вміння висловити власне судження про свої дії, вчинки; виходячи не лише з оцінки авторитетних дорослих).
Важливу роль у становленні самостійності відіграє відповідальність – свідоме ставлення дитини до розпочатої справи, даної обіцянки, вміння передбачати наслідки своєї активності для інших людей.
Самостійні дії – особливий спосіб пізнання, в якому дорослий або зовсім не бере участі, або відіграє другорядну роль. Дорослий не повинен заповнювати собою весь життєвий простір дитини, важливо дати їй час і місце для власних спроб і помилок.
Необхідність виховувати самостійність, починаючи з раннього віку. Саме завдяки пробудженій в дитинстві активності людина зможе розвинутись у особистість, здатну знайти своє місце в житті.
І саме від нас – педагогів та батьків залежить, чи стане наша дитина, самодостатньою, успішною людиною в дорослому житті.