Особливості психологічного розвитку дітей 3-4 років
Від 3-х до 4-х років відбувається інтенсивний фізичний ріст дитини, підвищується працездатність нервової системи, збільшується загальна вага мозку, зростає регулююча роль великих півкуль та її контроль над підкорковими центрами.
Маніпулятивна діяльність поступово змінюється предметною діяльністю, спрямованою на засвоєння суспільно вироблених способів використання предметів. Спілкування з дорослим стає формою організації, засобом здійснення предметної діяльності. Воно перестає бути власне діяльністю, оскільки в ранньому віці дитина цілком зосереджується на предметі. Однак самостійно оволодіти способами використання предметів малюк не може, функціональні властивості предметів відкриваються йому через навчально-виховний вплив дорослого.
Оволодіння предметною діяльністю суттєво впливає на психічний розвиток дитини в ранньому віці.
На третьому році життя починають формуватися нові види діяльності, такі як гра, малювання, конструювання та ліплення. Досвід накопичений у предметній діяльності, служить основою розвитку мовлення дитини. Період раннього дитинства є сензетивним (самим оптимальним) для розвитку мовлення, тобто засвоєння мови в цей період проходить з максимальною ефективністю. Бурхливо формується активна мова дитини, зростає словниковий запас (на кінець 3-го року життя дитина використовує вже близько 1500 тис. слів). Основою розумового розвитку є оволодіння дитиною новими видами дій сприймання та мислення. Сприймання в цьому віці розвивається передусім за рахунок дій, що формуються у предметній діяльності. У дітей даного періоду представлене наочно-дійове мислення. Дитина вчиться мислити, застосовуючи практичний аналіз (ламає іграшки, щоб з’ясувати що в них всередині), практичний синтез (складає новий суб’єкт із диталей конструктора), відкриваючи для себе нові властивості об’єктів у процесі практичного та мовного спілкування з дорослим.
Одним із наслідків інтенсивного розвитку спільної діяльності дитини й дорослого у ранньому віці є формування у дитини системи власного «Я» – центрального новоутворення, що виникає наприкінці даного періоду (Л.І. Божович).
Малюк вчиться відокремлювати себе від дорослого, починає ставитися до себе як до самостійного «Я», тобто у нього з’являються початкові форми самосвідомості.
Усе це призводить до розвитку прагнення дитини хоча б у вузьких межах своїх можливостей діяти самостійно, без допомоги дорослого («Я сам»). Цей період вважають критичним («криза трьох років»), оскільки дорослі зустрічаються з труднощами у взаєминах із дитиною.
Існує чітка симптоматика наближення кризи: гострий інтерес дитини до власного відображення, стурбованість, як вона виглядає в очах інших, зацікавленість дівчаток своїм вбранням, заклопотаність хлопчиків власною компетентністю (наприклад у конструюванні), гостра реакція на невдачі.
Знаменита криза вперше була описана Ельзою Келер у книзі «Про особистість трирічної дитини». Вона виділяє ряд важливих симптомів цієї кризи:
– негативізм – дитина взагалі не хоче підкорятися дорослому;
– упертість;
– примхливість;
– свавілля – дитина хоче бути самостійною в усьому;
– знецінювання дорослого;
– протест-бунт – виявляється у частих сварках із батьками.
В основі даної кризи – об’єктивне протиріччя між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення власних потреб та пргнення дорослого зберегти попередній стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини.
Дана криза є тимчасовою, але пов’язані з нею новоутворення (відокремлення себе від дорослого, порівняння з іншими) – важливий етап у психічному розвитку дитини.
Прагнення дитини цього віку до самостійності знаходить найпродуктивніше вирішення у формі гри, тому криза трьох років і розв’язується шляхом переходу дитини до ігрової діяльності.
Дорослим потрібно зрозуміти те, що дітям у період кризи теж дуже важко, тому потрібно зробити так щоб дитина відчувала себе значущою у родині, коханою і потрібною, вчіть висловлювати малюка власні думки, бажання і почуття словами, а не істериками.
Період від 3-х до 4-х років – дуже важливий для розвитку особистості дитини.
Поради батькам у період кризи 3-х років
- Потрібно дозволити діяти дитині самостійно, але контролювати.
Причому контролювати потрібно не самі дії малюка, а простір навколо нього. Подібне ставлення до дитини дозволить відчувати себе впевненим.
- Набиріться терпіння, хваліть дитину за будь-яку перемогу та виконану
роботу, навіть якщо на ваш погляд вона є мізерною. Надайти дитині спробу виконувати певну діяльність.
- Не критикуйте і не глузуйте з дитини, коли у неї щось не виходить.