Особливості фізичного та психічного розвитку дітей шостого (сьомого) року життя

Діти шостого (сьомого) року життя порівняно з молодшими вже досить самостійні: прийшовши в садок, вони спокійно прощаються з батьками і охоче йдуть у свою групу, вітаються з вихователем, уміють самостійно вдягатися, роздягатися, умиватися, їсти, причісуватися, тримати в порядку свої речі, шафу тощо. Водночас усе це не означає, що п’ятирічні (шестирічні) діти не потребують батьківської ласки, ніжності, доброзичливого, уважного ставлення вихователя. Практика показує, що саме в цей період у багатьох сім’ях часто з’являється друга дитина, що, безумовно, позначається на старших дітях: вони стають більш тривожними, напруженими, і в сім’ї, і в дитсадку тримаються дещо відчужено (це стосується не тільки п’ятирічних, а й старших і; менших дітей у подібній ситуації). Місія вихователя полягає в тому, щоб допомогти батькам психологічно проаналізувати ситуацію старшої дитини, проявити батьківський такт, турботу і ласку (теплі звертання, спільне піклування про немовля), що дасть можливість старшому братикові або сестричці відчути себе впевненим, потрібним, захищеним, позбутись ревнощів до меншого, що згодом можуть трансформуватися в агресивність.

Бувають випадки, коли п’ятирічна дитина вперше починає відвідувати дитячий садок. Тут тактика вихователя залишається такою ж, як к в попередніх групах: до новенької дитини потрібно бути особливо уважним, чуйним, доброзичливим, допомогти їй звикнути до нових умов, потоваришувати з дітьми.